У 8 класі на трудовому навчанні заняття хлопчиків і дівчаток проходили окремо. Дівчатка вчилися шити, вишивати, куховарити. А хлопчики вивчали слюсарну справу, верстати та техніку. Дівчатка завжди запрошували хлопців скуштувати свої кулінарні шедеври. Хлопці радо відгукувалися і поспішали в кабінет обслуговуючої праці.
Артем згадує, що так було в тому кабінеті затишно та тепло, що йому теж захотілося займатися тим же. Про це він сказав вчителеві, чим визвав неймовірне здивування. А як же! Все було давно розписано і не підлягало сумнівам: молотки, верстаки — хлопцям; нитки, голки, каструлі й плити — дівчатам! Ось так давним-давно було розподілено всю роботу на чоловічу й жіночу. А восьмикласник Артем чомусь вирішив цей порядок порушити! Навіть мама прийшла до директора школи й написала заяву з проханням на уроки трудового навчання перевести сина до групи дівчат.
Артем Підгородній
І саме на уроках праці під керівництвом вчителя Лідії Василівни Колєснік він зробив перші хрестики вишивки і полюбив це заняття на все життя. На уроках Артем вишив для мами подарунок на 8 Березня. Це був веселий песик-далматинець.
Мама Артема — швачка, але вишивкою не захоплювалась. Син спробував навчити маму. Але заради вишивки мама шиття не лишила. А на кухні допомагати мамі син любив з дитинства. Мама теж не розділяє заняття на чоловічі й жіночі, а навіть пишається сином, що він уміє й страву смачну приготувати і вишити картину.
Ікона святої Тамари
Першу ікону син теж вишив для мами. Це ікона святої Тамари, ангела-охоронця мами.
Після закінчення школи Артем Підгородній вступив до Дніпропетровського гірничого університету. Потім працював 7 років на шахті "Дніпровська". Зараз змінив місце роботи:
А вишивання — це незмінне захоплення і поклик душі.
Артем спілкується з усіма вишивальницями Дмитрівки, радиться з тіткою Олею Зензурою, питає поради в бабусі Віри Лисяк. Бабуся Віра вишиває гладдю, а Артему до душі вишивка хрестиком.
Подобається Артему вишивати серветки, особливо поєднання чорного й червоного. А картини, ікони, сюжети на біблійні теми — це улюблена стихія.
Вишивка Артема Підгороднього
Якось до бабусі приїхала подруга юності з Магадану. Бабуся й похвалилася роботами онука. Гостя здалеку була вражена майстерністю виконання й тонкою технікою робіт майстра.
В Артема вже є свої секрети. Замовив через інтернет з Дону жорстку прокрохмалену тканину, на якій гарно вишивати хрестиком. Вишиває акриловими нитками й муліне. Говорить, що спочатку вишивав, використовуючи мамині запаси ниток. А потім вже почав сам купувати. Не любить вишивати по готових малюнках. Добирає до картини ті кольори, які він уявляє. Раніше розкреслював тканину по квадратиках. А потім дізнався про олівець, слід якого можна випрати. Артем ще ніколи не збивався у підрахунках хрестиків, інженерні навички даються взнаки. І від вміння зосередитись залежіть якість картини, яку вишиває.
Вишивка Артема Підгороднього
Багато хто з учителів та старших товаришів і друзів не вірили, що з часом інтерес до цього заняття не пройде. Та й сам Артем з гумором згадує:
— На дискотеці раніше міг і на кулаках з хлопцями силою помірятися. А додому прийду — сідаю вишивати. Згодом хлопці звикли до цього і навіть з повагою відносяться до мого хобі. А кулачні бої лишились у минулому.
Артем розповів, що багато вишив картин для подарунків. Нещодавно однокласник допоміг у справі. Артем запитав, як він може віддячити. Хлопець відповів: "Виший картину для мене". Тож зараз майстер працює над вишивкою, на якій зображені море й вітрильник.
Вишивка море й вітрильник
Проживає Артем разом із сім'єю у місті Павлограді. Пробував дружину навчити вишивати. Та такого терпіння, як у чоловіка, Альона не має, а от до такого проведення часу ставиться з повагою. Альона і Артем мріють в одній із кімнат у квартирі облаштувати картинну галерею вишивок. Зараз багато з них складені в коробці, чекають своїх рамок і свого часу милувати око на стінах оселі.
Артем з родиною
Подумує Артем і про те, щоб задоволення приносило дохід. Адже сьогодні стає модно прикрашати житло витворами декоративно-вжиткового мистецтва. А вишивка — це особливе мистецтво і має попит.
15 років тому хлопчик обрав заняття до душі й не побоявся насмішок й глузувань. Та його уподобання не замикаються на цьому.
Вишивка Артема Підгороднього
Артем техніку не замінив рукоділлям! Він вправно водить мотоцикл і автомобіль. Любить спорт. Дуже енергійна молода людина, яку цікавить все довкола. Любить природу. Вдома в Дмитрівці у батьків розводить кроликів і голубів-вертунів, займається бджолярством. Насаджує троянди. Неподалік від батьківського будинку — лісосмуга. Там Артем випилює непотріб і окультурює акацію, а іноді й пересаджує.
Артем з сином
А увечері після напруженого робочого дня, емоцій і постійного руху так приємно зануритись в атмосферу спокою і творчості!
— Часу для мене ніби не існує. Забуваю про все. Хочеться швидше побачити готовий витвір. Можу й до 3-х годин ранку вишивати.
Уранці може бути вже готовою картина, чи серветка. А то й вишитий веселий Міньйон на футболці сина!
