До редакції звернулася місцева жителька, нині військовослужбовиця Юлія Чубас. Говорить: біля могили захисника «виросло» сміттєзвалище.
У жовтні 2024 року жителі Петропавлівки прощалися із захисником України Дмитром Удодовим. Тоді, аби поховати Героя біля рідних, Юлія зі своєю родиною прибрати чагарники та смітник, який утворився просто в центрі кладовища. Але сміття до місцини нанесли знову і біля могили воїна та інших могил виросла ціла гора сміття. Деякі давні могили взагалі опинилися під купою непотребу.
- Перед похованням нашого воїна Дмитра там взагалі ніде було могилу робити. Ми своїми силами скільки могли порубали кленки повигрібали траву та позбирали те все кладбищенське сміття. Звернулися й до влади, тоді нам допомогли прибрати порубане нами гілля. До поховання ми трішки лад навели, але тільки те, що встигли, - розповідає Юлія.
Минуло дев’ять місяців: біля могили воїна знову гора сміття.
- Сміття стає все більше. Навіть ми прибираємо біля могили, бачимо люди несуть сміття на цю купу. Кажу: не несіть сюди, є спеціально визначені місця для сміття, але люди не слухають. «Усі несуть і ми викидатимемо тут» отака відповідь. Викидають і траву, і гілля, і вінки... А під тією купою сміття є чиїсь могили (давні, може вже й родичів немає). Ну зовсім немає поваги до покійних, - жаліється Юлія.
Гора сміття біля могили захисника не дає Юлії та рідним спокою.
- Я зверталася до місцевої влади з ініціативою: давайте на якийсь день зберемо людей, я знайомих покличу, ви дасте техніку і робітників, разом вигребемо той безлад. Поставимо табличку із забороною: може люди реагуватимуть, буде чисто ненестимуть. Зауважу, що нам не треба могилу прибирати, у нас прохання сміття вивезти, чагарники вирубати. Просто там таке звалище, з яким ми самі не впораємося. Нам пообіцяли це ще восени, потім знову нагадувала, і знову обіцянка і далі обіцянок не дійшло. Ось вже скоро рік, як Дмитра з нами немає. А сміттєзвалище біля могили росте. І все це посеред кладовища. І якась безвихідь: і самі не дамо ладу, і допомоги немає, і усвідомлення у людей не має, – говорить Юлія.
…Хіба ж такою має бути повага до полеглих та померлих?
