«Ось і настала та мить, коли ми вже з вами прощаємося. Сподіваємося, що не назавжди…» — ці слова класних керівників стали щемким акордом випускного вечора у Миколаївському ліцеї. 26 червня 2025 року назавжди залишиться в серцях його випускників — як день прощання з дитинством, шкільними стінами, вчителями й однокласниками. І водночас — початком великої дороги в доросле життя.

Автор: Ірина СИТНІК

Автор: Ірина СИТНІК

Свято світла, краси та прощання — саме так можна описати випускний вечір відбувся у Миколаївському ліцеї. Цьогоріч 44 випускники у супроводі вчителів, рідних та друзів ступили з порогу школи в доросле життя.

Автор: Ірина СИТНІК

Ще задовго до початку урочистостей шкільне подвір’я наповнилося особливою атмосферою. Святково вбрані дівчата та хлопці хвилювалися, посміхалися, фотографувалися з рідними та друзями. Тут зібралася уся шкільна родина, аби разом прожити цей особливий вечір.

Автор: Ірина СИТНІК

Початок вечора був по-справжньому зворушливим — під оплески та камерні мелодії на шкільне подвір’я крокували юнаки й дівчата. Юні красуні вражали вишуканими сукнями: ніжними, блискучими, елегантними. Юнаки були урочисті в білих сорочках та вишиванках, з виразом гідності та хвилювання.

Автор: Ірина СИТНІК

Автор: Ірина СИТНІК

Автор: Ірина СИТНІК

Вихід випускників 2025 Миколаївського ліцею

Свідоцтва — у руках, мрії — в серцях

Випускники отримали свій перший серйозний документ — свідоцтво про повну загальну середню освіту.

- Це перший документ у житті, який відкриває вам двері до майбутнього, — наголосив директор ліцею Микола Ріпний. — Пройшло одинадцять років. І були вони різні — веселі, складні, тривожні. Але головне — ви пройшли їх достойно. Ви показали, що ви розумні, красиві, енергійні, цілеспрямовані. Ви — наша гордість. Бажаю вам знайти свій шлях, вкладати у нього всі знання та сили. І найголовніше — мирного неба над головою.

Автор: Ірина СИТНІК

Автор: Ірина СИТНІК

Вручення свідоцтв випускникам Миколаївського ліцею

Мудрі слова на дорогу

Найщиріші побажання пролунали від класних керівниць Лариси Панченко та Валентини Чередніченко. У їхніх словах було все — і ніжність, і гордість, і материнська турбота:

- Дорогі наші випускники! Вітаємо вас із завершенням найпростішої частини шляху. Попереду — цікаве, незабутнє, а часом і непросте доросле життя. Бажаємо, щоб на вашому шляху були лише гарні моменти, щоб ви впевнено обрали свою дорогу й досягли успіху. Ось і настала та мить, коли, мабуть, ми вже прощаємося. Сподіваємося, що не назавжди — ви завжди бажані гості в рідному ліцеї, ми чекатимемо вас з радістю. Але ми впевнені — ви впораєтесь з усім. Ідіть сміливо до своєї мети, долайте труднощі. Не бійтеся робити помилки — вони теж вчать. Здобувайте освіту, розвивайтеся, не зупиняйтеся. І пам’ятайте: погляд класних керівників завжди слідкуватиме за вами — з гордістю і турботою. Телефонуйте, пишіть — ми радо вас чекатимемо.

Автор: Ірина СИТНІК

Автор: Ірина СИТНІК

Автор: Ірина СИТНІК

Не стримували емоцій і перші вчительки. Теплі й добрі спогади першими вчительками — Тамарою Мальцевою, Тетяною Омельницькою, Антоніною Мишустою — викликали усмішки і вчителів, і вже дорослих дітей. Вони пригадували той день, коли ще зовсім малі хлопчики й дівчатка прийшли до них у перший клас:

- На ваш молодий вік припало багато: початкова, середня та старша школа. За ці 11 років були різні випробування — і злети, і падіння. Був карантин, який розділив нас, і війна, яка навчила обійматися. Ви пройшли все. Ви — незламні, щирі, добрі та витривалі. Ви займаєте в наших серцях окреме місце. Дивимося на вас з радістю і з ностальгією за початковою школою. Ви прийшли до першого класу з великими оченятами, боялися й не знали, чого від вас очікуватимуть. Вчилися рахувати, писали перші літери, сварилися й мирилися, вчилися дружити. Попереду — велике й щасливе доросле життя.

Автор: Ірина СИТНІК

Діти заспівали пісні, присвячені вчителям та однокласникам — слова лилися щиро й чисто. Було й особливе звернення до батьків.

- Тату, мамо, ми вдячні вам за кожен ранок, коли ви будили нас до школи, за кожне “як день пройшов” і “будь собою”, — сказав один з випускників, запросивши батьків на повільний танець.

Автор: Ірина СИТНІК

Автор: Ірина СИТНІК

Повільний танок з батьками

Теплі слова від громади

На святі виступили: голова громади Віктор Одоєвцев, директор ліцею Микола Ріпний та начальниця відділу освіти Олена Грінько. Кожен наголосив на унікальності цього моменту.

Автор: Ірина СИТНІК

Голова Миколаївської громади Микола Одоєвцев не приховував гордості:

- Найкращі випускники та випускниці — у Миколаївському ліцеї Миколаївської громади, і сьогодні ми щиро вітаємо їх. Бажаю вам вступити до тих закладів, про які мріяли, і повертатися до нас. Ви потрібні нам, щоб разом розбудовувати нашу громаду та державу. Зустрічайтеся, знайомтеся, мандруйте, але не забувайте про рідну громаду.

Автор: Ірина СИТНІК

Привітала випускників й начальниця відділу освіти Олена Грінько:

- Не забувайте ту стежечку, якою ви 11 років ходили до ліцею. Не забувайте тих дорослих людей, які в стінах ліцею вчили вас бути мудрими, добрими, людяними. Вони в кожному з вас відкрили зірочку та таланти.

Автор: Ірина СИТНІК

Танці, пісні й обійми

Свято на подвір’ї було сповнене емоцій і таланту. Урочистості перетворилися на щирий концерт, де кожен номер — як частинка великої історії класу.

Автор: Ірина СИТНІК

Святкова атмосфера заполонила шкільне подвір’я. Квіти в руках випускників, ошатні сукні мам, схвильовані обличчя тат, сльози на очах бабусь. Молодші школярі вітали старших, ще трохи заздрячи, ще трохи — мріючи про свій час.

Автор: Ірина СИТНІК

Залунала пісня-присвята однокласникам, яка змусила усіх згадати спільні моменти.

І — пісня прощання зі школою, від якої здригнулося серце кожного.

Були й щирі вітання від гостей, пісня у виконанні випускниць, флешмоб, підготовлений класом.

Особливий момент — шкільний вальс. У ніжному танці змішалися сльози розчулення та посмішки спогадів.

Батьки плакали поруч із вчителями — адже саме вони 11 років йшли поруч із дітьми, вели, підтримували, любили.

Автор: Ірина СИТНІК

Автор: Ірина СИТНІК

Автор: Ірина СИТНІК

Слова вдячності — найцінніші

- Дякуємо, що 11 років тому ви довірили нам своїх дітей, — сказали перші вчительки.

- Дякуємо вам за терпіння, розуміння, підтримку, — відповідали батьки. А їхні настанови дітям були теплими, щирими, сповненими любові.

Автор: Ірина СИТНІК

Із вірою в майбутнє

Цьогорічний випуск у Миколаївському ліцеї був пронизаний особливими нотками — війна триває, і за кожну хвилину свята присутні щиро дякували тим, хто захищає Україну.

- Дякую хлопцям і дівчатам, які в той час, коли ми святкуємо, тримають оборону, — сказав директор.

Автор: Ірина СИТНІК

Свято закінчилося, але його тепло ще довго залишатиметься з кожним, хто був цього вечора під зорями на шкільному подвір’ї. Випускники отримали найцінніше — віру в себе, підтримку рідних і незабутні емоції.

- У добру путь, випускники Миколаївського ліцею! Нехай ваші дороги будуть щасливими, мрії — здійсненними, а серця — наповненими світлом. Пам’ятайте, ви завжди матимете куди повернутися — додому, до рідного ліцею.

Автор: Ірина СИТНІК

Автор: Ірина СИТНІК

Автор: Ірина СИТНІК

Автор: Ірина СИТНІК

Ще світлини з випускного:

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися