2014-й рік став переломним у свідомості Олени: вона вперше побувала на конференції, де було презентовано концепцію децентралізації в Україні. Зацікавилася. Задумалася. Сумнівалася. Хотіла розібратися у всьому самостійно.
Сільський голова Олена Макогон давно розуміла, що далі по-старому господарювати не можна, треба змінювати всю систему, інакше не буде ніякого розвитку. Отримана інформація не давала спокою, вона продовжувала шукати далі. Коли ж вийшов Закон про добровільне об’єднання громад, вирішила для себе: треба діяти!
У 2010-му році Олена Макогон стала головою Троїцької сільської ради. На той час сільська рада, як і більшість сільрад району, була дотаційною. Зараз Олена Анатоліївна згадує: на рахунку було ледь за 200 тисяч гривень. Першочерговим своїм завданням поставила наповнювання бюджету.
Ситуація була до такої міри невтішною, що навіть приміщення сільської ради не опалювалося.
- Взимку сиділи у шубах та рукавичках, – згадує Олена Анатоліївна. – Розпочали з найпростішого: поновили систему опалення. У нас був один вихід: відмовитися від премій і зробити опалення. Порадившись з колегами, так і зробили – відновили систему опалення. Витратили на це 27 тис. гривень, хоча підрядники називали суму 65 тисяч.
Та Олена Анатоліївна налаштована була рішуче, вміла добре рахувати і ставила свої умови:
- Знаю, що підрядники відразу запитують: а скільки у вас грошей? Та ні, так не буде, завжди говорила я, ви скажіть скільки коштує виконання цих робіт. У мене один інтерес: на ті кошти, що маємо зробити максимум робіт. У нас є куди вкласти гроші.
Олена Макогон
Із-за неспокійної вдачі та пошуків кращих шляхів траплялися конфлікти з керівництвом району. Під час відновлювання системи водопостачання за фінансової підтримки компанії ДТЕК потрібно було придбати труби. Дізнавшись, скільки коштує метр труби, голова сільради жахнулася: ціна перевищувала заводську ціну втричі!
Олені вдалося домовитися про поставки просто із заводу. Це не сподобалося голові райдержадміністрації. Аргументуючи тим, що не можна відступати від проекту, наполягали на своєму. Олена все ж настояла на своєму, адже так можна зробити систему водопостачання втричі довшою.
Олена Макогон
Наступного року, немов у покарання, на Троїцьку сільську раду не виділили жодних коштів. Взагалі в 2010-2012-х роках фінансування з району майже не було. Кожен раз доводилося, як говориться, "вигризати".
Олена прийняла сільраду, у якій 10 років не було дитячого садка. Почала піднімати питання на сесії районної ради. Занадто активну голову сільради заспокоїли: чекайте, по плану у вас садок буде в 2014-му році. Йшов 2012-й рік.
Не чекаючи манни небесної, Олена Анатоліївна почала штурмувати область і таки добилася, що на базі середньої школи відкрили перший у районі начально-виховний комплекс (НВК). Не всі підтримували новації сільської голови.
Олени Макогон
Непросто було посунути класні кімнати і створити у приміщенні школи простір для дітей дошкільного віку. Олена Анатоліївна розповідає, що разом з батьками вона облаштовувала класну кімнату в додатковому приміщенні, щоб звільнити кімнату для дитсадка. Але вже зовсім скоро, коли було все впорядковано, навіть песимісти зрозуміли, що такий тип навчального закладу – оптимальне рішення проблем освіти.
2012-го року Троїцькій бібліотеці було запропоновано стати учасником проєкту Бібліоміст. Олена разом з колегами написали проект і виграли комп’ютерне забезпечення для бібліотеки.
Це був крок уперед: бібліотечний простір з комп’ютерами та інтернетом зацікавив підлітків, діти частіше стали заходити до бібліотеки. На той час небагато родин могли придбати комп’ютер, тож проєкт був орієнтований, у першу чергу, на дітей із неблагополучних сімей, щоб їх дозвілля було змістовним.
Олена Макогон
У тих же роках було замінено вікна в Будинку культури. У селі збудували один із перших дитячих майданчиків у районі.
Важливо, що сільська рада активно співпрацювала з аграрними господарствами.
Складно було із землекористувачами: хто заплатив, хто не заплатив. Ситуація ускладнилася, коли у 2014-му році різко піднялася грошова оцінка землі. Потрібен був час, щоб люди звикли.
А в Троїцькому найдорожча земля у межах населеного пункту із-за близькості до райцентру та до автошляхів.
Поставивши першочергові цілі, Олена Анатоліївна особисто перевіряла, хто сплатив, хто не сплатив, зустрічалася з людьми, запитувала, пояснювала. Домоглася, щоб майже всі землекористувачі почали сплачувати. Хоча і Закон існує, але важелів впливу немає.
Відвідуючи семінари, зустрічаючись з представниками успішних громад, Олена Анатоліївна уважно вивчала досвід наповнення бюджету. Зацікавила старосту Раївська ОТГ, у якій кожен старостинський округ контролює свої доходи й видатки. Всі гроші йдуть на територію. Одноосібники там сплачують безумовно. Для цього треба проводити роз’яснювальну роботу, довести людям, що їхні гроші залишаться в громаді і підуть на розвиток території.
- Треба вміти пояснити людям, що 60% податків лишається у нас. А частина, хоча й віддаємо в державу, повертається до нас державною субвенцією – освітньою, медичною, інфраструктурною.
2014-й рік став знаковим не тільки для Олени Макогон, а й для всієї країни – розпочалася реформа децентралізації. Того ж року запросили на дистанційне навчання з децентралізації. Небагато у районі виявилося бажаючих навчатися.
Олена Анатоліївна успішно пройшла увесь курс
Олена Анатоліївна успішно пройшла увесь курс. Нові знання у поєднанні з навичками сільського голови дали їй сили й віру в успіх добровільного об’єднання. Знайшла однодумців, її підтримали. Почалися обговорення, слухання. Вирішили стати першою громадою в районі, запропонувавши об’єднатися селам Української та Лозівської сільських рад.
Лозівчани не прийняли пропозицію. Тож продовжували процес об’єднання двох сільських рад. Був в Олени Анатоліївни ще один варіант об’єднання: Українська, Троїцька, Олександропільська, Осадченська, Хорошівська сільські ради.
- Я впевнена, якби нам дали об’єднатися у такому складі, ми змогли б стати успішною громадою, – говорить Олена Анатоліївна.
Олена Макогон
Та активісти були змушені припинити процеси об’єднання, хоча було пройдено всі етапи аж до звернення до обласної ради. На території Української сільської ради сталася надзвичайна ситуація: впала стіна будівлі Новоселівської загальноосвітньої школи.
Для ремонту будівлі та відновлення роботи школи потребувалися великі кошти. Це й стало предметом шантажу зі сторони районної ради, яка не була зацікавлена в процесах децентралізації. «Вийдете з району, – коштів на ремонт не чекайте! А самотужки вам не справитися!» – категорично винесли вердикт ще ненародженій ОТГ.
- Зізнаюсь, мене це зупинило, – відверто говорить Олена. – Не хотіла бути винною у тому, що ремонт школи затягнеться.
Олена Макогон
Час йшов. У районі все-таки створили першу громаду. Це була Миколаївська ОТГ. Подія підштовхнула знову до дії активістів створення Української ОТГ.
- Ми бачили, що значна частина районного бюджету перейшла до Миколаївської ОТГ. Не хотілося, щоб наші податки латали дірки району, – додає до зізнань Олена. – Знову слухання, перемови, обговорення. Пакет документів відправили на область і … Отримали відмову! Кількість населення не відповідає прописаним цифрам.
Та Олена Анатоліївна не здається, сідає за перерахунки, щоб довести, що громада має на життя. З цими даними знову активісти поїхали в Дніпро. Їх вислухали. Довго спілкувалися. Врешті відповідальний за цю структуру депутат сказав: «Нехай спробують».
Жителів вмовляти не треба було, всі чекали цього рішення.
Відбулися перші вибори громади. Олена Анатоліївна Макогон теж подавала свою кандидатуру на голову громади. Більшістю (з невеликою перевагою в 60 голосів) головою було обрано Олександра Новака.
І першою, хто привітав новобраного голову, була Олена Анатоліївна: вона розпочала цю роботу, вона й буде продовжувати. Такими були її принципи діяльності.
Була пропозиція стати заступником голови ОТГ, але Олена відмовила, продовжила працювати у своєму селі, але вже старостою.
- Відчутної різниці між посадою сільського голови та старости немає. Єдине – я не несу фінансової відповідальності, коштами розпоряджаються у громаді. І тут у нас повне взаєморозуміння. Ми не писали меморандуму. Але всі роботи ведуться однаково як на центральній садибі, так і в нас.
А решта роботи лишилася така ж. Єдине стверджує Олена Макогон, що староста – не кабінетна посада: постійно треба працювати з людьми і на благо людей.
