І залунала «Ой у лузі червона калина»… Навесні 2022 року, лише місяць після початку повномасштабного вторгнення, у селищі Українську пролунала ця народна пісня. Співали її діти під час прогулянки з художньою керівницею пані Аллою Васильчук. У мережі швидко підхопили цей флешмоб, а імпровізований спів дітей дуже сподобався жителям краю. Це була перша пісня, яка говорила про те, що душа співає навіть під час війни.
З Аллою Васильчук, директоркою Українського будинку культури, говоримо про роботу колективу під час великої війни, приурочену до професійного свята працівників культури та народного мистецтва.
Спільна робота заради громади
Під час повномасштабного вторгнення російських військ Український будинок культури на чолі з Аллою Васильчук став важливим осередком підтримки та згуртування громади. Алла розповідає про виклики, досягнення та роль культури в житті людей у складні часи війни. Разом із бібліотекаркою Людмилою Петренко, художньою керівницею Альоною Васильчук та техпрацівницею Тетяною Шишкіною, директорка закладу планує діяльність колективу.
- З початком великої війни наш заклад працює як єдине ціле, – ділиться Алла. – Ми не тільки організовуємо заходи, а й виконуємо всю необхідну для громади роботу: треба навести лад у селі – прибираємо; потрібні окопні свічки для захисників – збираємося й виготовляємо; треба підтримати людей – ставимо вистави, організовуємо концерти, записуємо вітання. Я подаю ідею колежанкам, і вони мене завжди підтримують.
Волонтерська діяльність під час війни
Спільна праця стала запорукою збереження культурного життя в громаді навіть у часи війни.
- Як тільки почалася війна, у нашому закладі був невеликий простій. Але він був лише в тому, що наш Будинок культури не працював. А колектив вдома займався щоденною волонтерською діяльністю. Ми випікали й готували різні смаколики для наших захисників. Почали виробляти окопні свічки. Та невдовзі ми вже вийшли на роботу, — згадує Алла.
Спорт та розвиток під час війни
На початку війни діяльність будинку культури зазнала змін. У 2023 році інструктор зі спорту Артем Вовк, який активно організовував спортивні заходи, зокрема з футболу, адже сам був футболістом, пішов на фронт. Однак спортивний гурток продовжив працювати:
– Ми не могли дозволити, щоб гурток припинив роботу, особливо тому, що діти та молодь хотіли займатися спортом. Тож, як і раніше, діти приходили на секції з волейболу та до тренажерної зали. Навіть у морозну погоду зали не пустували, — зазначає Алла.
Заклад активно залучає дітей до гуртків з малювання та ліплення, які проводять в бібліотеці.
- Бібліотека — це у нас таке місце, куди діти можуть прибігти в будь-який час, і їм завжди приділять увагу. У бібліотеці майже завжди є принаймні п’ятеро дітей, – підкреслює директорка.
Перші пісні під час війни
Алла пригадує день, коли в Український будинок культури завітали захисники. То був особливий візит, який спонукав співати.
- До нас завітали військовослужбовці. Серед них був хлопець, який у мирному житті займався джазовою музикою. Він був вражений, що в нашому селищі є гарний будинок культури, і запропонував провести концерт за його участі. Це був приголомшливий виступ, який спонукав наш колектив знову співати. Ми вирішили, що також можемо піднімати дух наших людей через пісню і наприкінці року підготували концерт до Дня захисників та захисниць України. Ми вже знали, що пісня піднімає дух, настрій, додає сил для життя та Перемоги, — згадує Алла.
Культурні заходи: від свят до волонтерства
Український будинок культури організовує як невеликі концерти для жителів краю, так і за межами закладу. Вітати нікого не забувають. Якщо свято у вихователів — з піснями йдуть до дитячого садочка, якщо вітають з професійним святом усіх жителів громади, то записують відеовітання.
До слова, свій перший концерт після початку повномасштабного вторгнення дівчата організували до Дня захисників та захисниць України. Співочі вітання в цей день пройшли по всій громаді за участі всіх працівниць культури.
– Ми влаштували виїзний концерт до Дня захисників та захисниць України, співали в селах Українське, Троїцьке, Вереміївка. Запрошеними гостями були Тетяна та Денис із Петропавлівської музичної школи. Глядачам концерти дуже сподобалися, нас зустрічали з великою радістю, – розповідає Алла.
Особливим став візит колективу Українського будинку культури до шпиталю, де учасники колективу дарували українські колядки та гуморески, що викликало посмішки та радість у захисників.
- У перший рік великої війни ми зробили виїзний концерт для хлопців на Різдво: прийшли з колядкою, піснями, зіркою, святково вбрані. Хлопці раділи та посміхалися, намагалися нас чимось пригостити. Фотографувалися, і їм було дуже приємно. Тоді я подумала, що наша діяльність — це віддушина, яка дозволяє нести світло та радість навіть у такі часи. Віра в краще та любов до своєї роботи надихають мене підтримувати дітей і всіх, хто до нас звертається, — ділиться Алла.
Будинок культури став також осередком благодійної та волонтерської роботи. Наприклад, колектив організував ярмарок для збору коштів на автомобіль для захисників. Ми пишаємося своїм вчинком, адже це вагома підтримка для військових, які боронять країну.
Та фактично ніхто не бачить тієї роботи, яку жінки часто беруть на себе вдома: перуть одяг для захисників, готують та передають їжу для військових.
Значення культури в часи війни
Алла підкреслює важливість культури в житті громади:
- Музика, співи, малювання допомагають відволіктися від реальності і знайти сили. Культура піднімає дух і об’єднує людей.
Щоденно будинок культури відчиняється для дітей: вони приходять займатися спортом, грають у волейбол чи читають книги в бібліотеці. А найбільше дітям подобаються походи рідним краєм, які влаштовує колектив Українського будинку культури.
- Збираємо дітей на природі, варимо їм кашу, ходимо на прогулянку. Дуже сподобався похід до нашого місцевого любителя коней Григорія Холошина. Він покатав діток на конях, показав навіть виставу з конем Малюком. Ще багато розповів про коней цікавого. Діти в захваті. І ми такими турпоходами адаптуємося до нинішніх умов, не робимо скупчення у приміщенні, а це теж заради безпеки, — розповідає Алла.
Про культуру в громаді під час війни дбає і колектив сільської ради, депутати підтримують культурні програми, виділяють кошти на культурні заходи.
У нашій розмові Алла пригадує вже забуту мить початку вторгнення.
- Ми запрошували ветеранів на зустріч, говорили про захисників, і я згадала початок вторгнення. 24 лютого ми ж не думали про валізи та виїзд, а всі побігли на роботу, готували укриття. Але й не мали думки, що можемо покинути свій край. Вірили, що все буде добре, хоча й було страшно. Гуртувалися, знали, що залишаємося вдома і будемо допомагати чим зможемо. І відтоді наш колектив тримається разом, — говорить Алла.
Відтоді в Українському будинку культури пісня не змовкає. Навіть під час репетицій, знайдеться слухач чи слухачка, яка загляну до закладу на звук мелодії та голосу.
Перемога та майбутні плани
- Ми готуємося до нових заходів, хоч і в умовах війни. Наші плани пов’язані з вірою в Перемогу та підтримкою громади. Готові вітати людей піснями, які несуть любов та позитив, — зазначає Алла.
Алла впевнена, що музика стала джерелом підтримки для багатьох, а культура залишається джерелом сили та натхнення.
Тож колектив уже готує вітання сільгоспвиробникам. Співатимуть пісні, які несуть добро, любов та радість. Ще не раз зазвучить в Українському улюблені пісні «Слава нашим ЗСУ», «Слава Україні, Героям Слава», «Берегиня» та «Незламна».
Вітаємо колективи Української громади з професійним святом. Нехай усіх вас надихає пісня. Вірте в краще, любіть свою роботу, несіть світле та радісне українцям.
