У селі Маломиколаївка Миколаївської громади 27 липня 2024 року сталася масштабна пожежа. Журналісти Петропавлівка.City побували в селі в день трагедії та опісля. Поспілкувалися з місцевими жителями, представниками влади та спеціальних служб, на власні очі побачили, як боролися з пожежею рятувальники та як повертаються до звичного життя жителі села.
У Маломиколаївці ліквідовують наслідки масштабної пожежі: працюють сапери, поліція, рятувальники та медики. Наразі пошкоджені будинки відбудовують, продовжують розчищати територію села від уламків, розчищають згарища, надають допомогу постраждалим. Про жахливу пожежу нагадують згарища, розбиті паркани, дахи будинків та побиті автомобілі…
Гучний вибух, стовпи диму, понад дві години «феєрверків»… Таким згадують місцеві жителі суботу 27 липня. Вибух пролунав близько 15-ї години дня в одному з будинків села, здійнявся дим, будинок загорівся. Пожежа швидко перекинулася на сусідні споруди. Невдовзі почалися й «феєрверки», про які згадують місцеві жителі.
- Вийшла у двір, почула глухий гучний хлопок і побачила через два будинки від нас клубні диму. Його ставало все більше. Ми бачили, що треба тікати. Чоловік вигнав автомобіль із двору, але ми вже не встигли виїхати, бо на подвір’я падали залізні «головки», що це було, не можу сказати. Знаю, що сусіда поранило, відвезли в лікарню міста Дніпро, - говорить місцева жителька.
Невдовзі будинок, у якому стався вибух, запалав, горіли господарчі споруди та гараж.
Маленьке село ще не бачило такої кількості людей, техніки на своїх вулицях. Працювали одразу п’ять чергових караулів ДСНС: Першотравенський, Петропавлівський, Павлоградський, Тернівський та Новомосковський. Пожежу вгамовували до опівночі.
Алла Григорівна Вишня мешкає разом із чоловіком у будинку навпроти епіцентру події, її будинок постраждав від вибухової хвилі: вилетіли шибки, пошкоджений дах, пошкодило навіть грубу в будинку.
- Ми були у домі з чоловіком, почула хлопок, не встигла до веранди дійти, як почалося щось таке на феєрверк схоже. Коли нас із будинку виводили рятувальники ДСНС, усе навколо горіло, у повітрі щось літало, незрозуміло, що творилося. Коли я вискакувала з хати, то вже ні вікон не було, нічого вцілілого в хаті. Вибуховою хвилею буравок у хаті розбило, грубу, вікна, повністю скло вилетіло, навіть у спальні груба пошкоджена, - говорить Алла Григорівна.
Найбільшого збитку пожежа завдала двом жінкам, у яких будинки згоріли вщент. Одна з постраждалих Кіяшко Тетяна Анатоліївна. Згадує трагічний день зі сльозами, адже втратила всю батьківську спадщину, все, що сама наживала, згоріли й документи. Дякує Богу, що встигла сама з онукою, яка на той момент гостювала в бабусі, вийти з епіцентру вогню живими.
- 26 липня після обіду, десь за 15 хвилин до третьої години дня, ми з онукою були в хаті. Дитина дивилася мультфільми. Я кажу їй: «Єва, додивишся мультики, поїдемо на річку покупаємося, бо надворі спека». Тільки я це промовила, як «гахнуло»… Чую посипалося скло, я вийшла на вулицю, бачу на ґанку купа скла. Йду далі у двір, глянула в город, там почула крики, бачу якась метушня. Глянула в інший бік, а там вже щось горіло. Вибігла на вулицю, а онука лишалася в хаті. А через деякий час вибігає онука Єва, і в цей час почалася канонада. Через дорогу сусід Ігор і староста Світлана вийшли, учотирьох ми опинилися на вулиці, сусід Ігор скомандував: «швидко в хату». Бачимо, що щось серйозне починається. У Ігоря в хаті були його донька, зять і троє дітей маленьких, теща, нас там було 11 людей. Ми сиділи серед старої хати, надворі все рвалося, і це було так лячно… Я не знаю, скільки ми просиділи, але думка майнула, що звідси вже нікуди не вийдемо. Через якийсь проміжок часу, я не знаю скільки саме часу пройшло, бо це була стресова ситуація, усіх колотить, усі плачуть. Забіг рятувальник сказав: через пару хвилин я вас звідси виведу. Спочатку забрали дітей, а потім і нас, дорослих. У той час все горіло, стріляло, вже на сусідній вулиці горіла хата й гараж, горіла наша гора, горіли луки. Нас вивезли в центр села. А потім хто куди подався.
Уся вулиця була перекрита: працювали рятувальники, поліція, чергували медики. У село нікого не впускали. Тетяна Анатоліївна вивела онуку із села, де передала дівчинку матері, а сама повернулася.
- Я не могла поїхати із села. Не знала, що з хатою та найбільше хвилювалася за тварин: у мене дві собаки, гуси, качки, квочка з курчатами. Я, як вибігла з хати у футболці та шортах, так три доби проходила, поки родичі не привезли мені одяг. Сусід Ігор своїх рідних вивіз на турбазу подалі від села, і мені запропонували тимчасово переїхати в сусіднє село. Ігор забрав і довіз мене до турбази. Я там сиділи 40 хвилин, а потім пішки пішла в село, боса. На річці люди веселяться, купаються, музика грає, а я не можу там сидіти, коли не знаєш, що вдома. Я прийшла в село. Село перекрите. Я все думаю, що не усвідомила вчасно забрати документи з будинку. Я не очікувала, що все так буде серйозно. Усе думаю, що коли скло посипалося, могла за цей час документи забрати - усе в буфеті було складене. А тоді вже ніяк було повертатися. Я зосталася без документів, без будинку, без нічого… Мені 66 років буде, усе життя тут прожила, усе, що надбали батьки, залишили у спадок будинок, - розповідає Тетяна Анатоліївна.
Світлана Гарнадко, староста села, одразу пані Тетяну заспокоює, каже, що й документи допоможуть зробити, і з будинком.
- На сесії вже виділили по 200 тисяч гривень на першочергову допомогу людям, які втратили будинки. Зараз голова громади Віктор Миколайович співпрацює з усіма можливими фондами, аби допомогти людям із житлом, обговорюють встановлення модульних будинків. Уже приїздили до нас представники ПРООН та організації «Право на захист», які допомагатимуть Тетяні Анатоліївні відновлювати документи. Також допоможуть відкрити рахунок у банку, аби зайшли кошти постраждалій, - пояснює староста.
Тимчасово Тетяна Анатоліївна розмістилась у старенькій хатині неподалік свого будинку. Наразі ініціативна група людей із села приводить цю хатку до ладу, аби пані Тетяна могла там тимчасово проживати деякий час.
Тетяна Анатоліївна знову втирає сльози: і будинку шкода, і вдячна людям, які допомагають з одягом, їжею та грошима. Згадує, як першу ніч ночувала в альтанці та категорично не хотіла їхати із села, бо тут її собачки та качки, вони вижили в цій жахливій пожежі.
- Мене запрошували й сусіди, і рідні на ночівлю, я не захотіла. Заходжу у двір і не розумію, куди я заходжу. Сільрада надала мені матрац і ліхтарик. Я прийшла до сусіднього будинку з матрацом, збиралася в сусідки ночувати, поліція мені заборонила, небезпечно. Першу ніч я в такому стані була, що за клубом в альтанці заночувала. Не спалося… Я в перший вечір не думала, що мене може поранити, а переживала, як там мої качки, собаки. Рятувальники працювати до опівночі, не переставало стріляти на пожежі ще понад добу. Наступного дня побачила своїх песиків, обидва живі, але дуже налякані. А потім і качок побачила, вони на річці були, як пожежу загасили, повернулися додому. Потім повернулися квочка з курчатами. Це диво. Я б не пережила, якби тварини мої загинули, - пригадує Тетяна Анатоліївна.
Вогонь знищив усе подвір’я Тетяни Анатолівни, не лишилося й консервації, згорів сінник, і зерно, що отримувала на пай. Дивується господиня, що в літньому приміщенні в садочку вцілів балон зі скрапленим газом, а ще лишилося гусяче пір’ячко, з якого пані Тетяна вже мріє пошити подушку.
До речі, зерно для її каченят буде: голова фермерського господарства Микола Мандзюк запевнив, що видадуть ще зерна, аби жінка з цього приводу не хвилювалася.
Постраждав будинок і Віталія Вікторовича Макарова, він переїхав до Маломиколаївки з Красногорівки Донецької області. Своє рідне місто чоловік із дружиною покинули на початку 2022 року.
- На початку повномасштабної війни отримав травму ноги, коли в наш будинок у Красногорівці прилетів снаряд. Ногу мені лікар склав по шматочках. У 2023 році переїхали в Маломиколаївку, тут уже жили наші земляки, які зайшли в пустуючий будинок. Власники надали житло безкоштовно, платимо лише за комунальні послуги. І ось знову ледь не втратили будинок вже на новому місці: наразі споруда без вікон, даху, згоріли господарчі будівлі. Без скла та із вм’ятинами лишився й наш автомобіль. Але Миколаївська громада допомагає нам відновити будинок, тож плануємо лишитися жити тут, - говорить Віталій Вікторович.
Пожежу рятувальникам вдалося вгамувати до опівночі цього дня, проте ще майже добу вони працювали в селі. Ущент згоріли п’ять будинків разом із господарчими спорудами, літніми кухнями та гаражами. Вогонь від пожежі перекинувався й на місцеві луки: згоріло 2,9 гектарів сухої трави. Наскільки постраждала екосистема довкола, ще з’ясовуватимуть спеціалісти.
У селі продовжували чергувати рятувальники, працювали піротехніки. Тим часом у Миколаївській громаді приймали важливі рішення, як допомогти постраждалим людям. Людмила Гарнатко зазначає, що в результаті пожежі пошкоджено 40 будівель у дворах, житлових будинків згоріло вщент чотири.
- Одразу зібрали позачергову сесію й виділили кошти на закупівлю найнеобхідніших матеріалів: закупили шифер, аби людям перекрити пошкоджені дахи, щоб не було руйнувань будинків. Також закупили цвяхи, дошки, бруси. Вікна тимчасово закриваємо плівкою, а пошкоджені господарчі будівлі накривають брезентом. Далі вирішується питання по встановленню вікон.
Другого дня громада активно взялася упорядковувати село та допомагати постраждалим.
Працюють три бригади, допомагають лагодити невеликі пошкодження мешканці села.
- Дві жінки лишилися без будинків узагалі. У решті будинків, що вщент згоріли, люди постійно не проживали, використовувалися хати, як дачі. Зараз сесія прийняла рішення про надання матеріальної допомоги в розмірі 200 тисяч гривень, так як люди залишилися взагалі без нічого. Ці кошти на власний розсуд витратять господарі. По тимчасовому житлу зараз питання вирішується, - пояснює Людмила Гарнатко.
Голова Миколаївської громади Віктор Миколайович теж на місці пожежі, організовує людей, тим же часом веде перемовини з благодійними організаціями,, які можуть суттєво допомогти людям. Перша допомога вже прибула.
- До нас навідалися представники БО «Проліска»: надали будівельні матеріали, брезент та плівку, бруси, а також ковдри, матраци, ліхтарі на сонячних батареях, бо в людей на цій частині вулиці електроенергії немає. Уже погодилися надавати благодійну матеріальну допомогу ще три фонди, - пояснює Людмила Гарнатко.
Миколаївська громада швидко активізувалася та згуртувалася: односельці, жителі сусідніх сіл долучилися, приносять харчі, надають кошти. У сільському клубі годують людей борщем, кашею, пригощають чаєм та кавою.
- У суботу одразу після пожежі зібрали невідкладне засідання комісії техногенно-екологічної безпеки й надзвичайних ситуацій при виконкомі Миколаївської сільради. Було вирішено створити екстрену комісію із виявлення пошкоджень майна та розписана дорожня карта вирішення проблем. Ми організували приготування їжі, тому треба було людей багато годувати, тих що працюють на пошкодженнях. Люди зносять овочі, м’ясо, готують обіди. Воду закуповуємо, цукор, хліб, каву. Аби люди не були голодні. Медична допомога надається всім. Сімейний лікар кожного дня виїжджає в село: виїжджають і на чергування, і надають медичну допомогу місцевим жителям, - пояснює Людмила Гарнатко.
Ще обраховуватимуть спеціалісти всі пошкодження домоволодінь, у тому ж числі флори та фауни. Наразі відомо лише про одного чоловіка, який отримав травму голови.
- Є один поранений: чоловік старшого віку, він перебуває в лікарні імені Мечникова, прийшов до тями, лікується. Маємо диво, бо всі домашні тварини та птахи в епіцентрі пожежі лишилися живими. Це головне, що не маємо людських жертв та тварин, - говорить пані Людмила.
А от головної причини пожежі офіційно ще не назвали, обставини пожежі з’ясовують правоохоронці Першотравенського відділку поліції.
- Знаходитися в селі ще небезпечно, на території пожежі ще можуть детонувати вибухові пристрої. Наразі проводяться спільні засідання комісій із надзвичайних ситуацій, працюємо з людьми. Обставини події з’ясовуємо, слідчі дії тривають, - зазначає заступник начальника Першотравенського відділку поліції Олександр Вілков.
У Маломиколаївці продовжують зачищати згарища, половина вулиці, яка постраждала, без електроенергії. Громада об’єдналася, аби допомагати один одному. Ремонтують дахи, лагодять будинки, прибирають уламки. Гуртом долають спільну біду.
Відео з місця подій:
Фото з місця подій:
