Рік тому до Петропавлівської районної лікарні прийшов працювати молодий фахівець лікар-травматолог Микола Михайлович Кушнір. Не один раз пропозицію щодо роботи ще під час навчання отримував молодий спеціаліст – травматолог затребувана спеціальність. Міг би працювати в Межовій, Павлограді, Дніпрі.
Та все ж Микола Кушнір обрав Петропавлівку. Тут він народився, виріс, закінчив школу. Звідси поїхав на навчання в медичну академію. Коли ж повернувся для проходження інтернатури, в Петропавлівській районній лікарні запевнили, що чекають молодих фахівців і навіть можуть забезпечити їх житлом. Це було вагомим аргументом.
Між інтерном Миколою Кушнірем і лікарнею було укладено договір: лікарня оплатить проходження інтернатури і надасть житло, а фахівець зобов’язується відпрацювати 5 років у районній лікарні.
- Я мріяв розпочати свою кар’єру в рідному селищі, розумів, що лікарня потребує багатьох фахівців. Ще під час навчання побачив по 34-му телеканалі сюжет про те, як для молодих лікарів в Петропавлівці будується соціальне житло. Розумів, що на заробітну плату лікаря не зможу придбати власне житло. Тож надання житла тішило – хотілося розпочати своє самостійне життя, а згодом і створити сім’ю у власному куточку, - розповідає Микола Кушнір.
За рік роботи про лікаря-травматолога лише схвальні відгуки. Колеги вбачають в ньому гарного фахівця, пацієнти – уважного лікаря. Микола Михайлович говорить, окрім основної роботи – прийому хворих, він ще й цілодобового чергує на приймальному відділенні: якщо травмована людина звертається, відразу з дому автомобіль забирає лікаря і привозить в лікарню, щоб фахівець оглянув хворого і визначив подальше лікування.
- Нещодавно мені довелося відправляти хворого в Павлоградську лікарню. Телефоную, а мені відповідають: "Не привозьте! Петропавлівка нам вже давно заборгувала: кошти за медичне обслуговування ми не отримуємо". Така ж ситуація і з Першотравенськом – наших жителів приймають неохоче.
Лікар вважає, що можливо отримати дозвіл на проведення операцій в нашій районній лікарні. Район великий, травми зустрічаються нерідко, а відправляти жителів доводиться в інші лікарні. Микола Михайлович зустрічався з головним травматологом України, отримав обнадійливу відповідь і рекомендації, з чого починати.
- Але вирішувати це повинен не я, молодий фахівець, а керівництво району та адміністрація лікарні. Та мені здається, що це питання нікого не хвилює. Всім простіше відправити хворого на Першотравенськ та Павлоград, аніж зібрати необхідні документи та відновити роботу операційної. Цього року мали прийти до лікарні ще молоді фахівці – хірург та травматолог.
Та Микола Михайлович вже сумнівається, що молоді лікарі приїдуть сюди. Адже обіцяне житло так і лишається поки що обіцянкою.
Рік роботи молодого фахівця – це рік нескінченних походів по інстанціях, рік листів та прохань, щоб отримати ордер на обіцяне житло. Районна адміністрація вказує на райраду, райрада на балансоутримувача, а балансоутримувач – головний лікар первинки - відповідає, що він не власник і нічого не знає.
Ордер у січні отримав. А житла у його справжньому розумінні – немає.
- Житло – це не просто чотири стіни, - говорить молодий фахівець. – Квартира без підключення комунікацій – це склад, підсобне приміщення, що завгодно, але аж ніяк не квартира. До того ж вже потребують ремонту, і далеко не косметичного. Боляче дивитися, як руйнується будівля районної лікарні. Руйнується п’ятий поверх, закритий четвертий. Поки що працює третій.
Автомобіль, яким возять чергового лікаря, удвічі старший за мене. Доки мене привезуть до пацієнта, може не раз зупинитися. А мене чекає хворий з нестерпним болем! Якби я мав змогу жити в будинку напроти – скількох витрат вдалося б уникнути. Але всім байдуже. Наша влада не зацікавлена в тому, щоб медицина розвивалася на місцевому рівні.
Відзвітували, по телебаченню показали, на тому все й скінчилося.
Молодому травматологу знову запропонували працювати в лікарні міста Павлограду. Після чергового візиту молодих лікарів до очільників району Микола Кушнір написав заяву на звільнення.
Від редакції
Цей матеріал планувався як святковий до Дня медичного працівника. Головним героєм мав бути молодий лікар, який приїхав працювати у районну лікарню. Його плани та перспективи. Його мрії. Його погляд на розвиток медицини у районі. Герой матеріалу той же – лікар-травматолог Микола Кушнір.
Ось лишень святкового матеріалу не вийшло. 6 червня лікар подав заяву на звільнення. Молодий лікар продовжить працювати у 4-й міській лікарні Павлограду. "Четвірка" – так у нашому районі називають цей заклад, бо часто доводиться звертатися нашим жителям саме сюди. Певне, у молодого лікаря буде більше перспектив, умови роботи й можливості міської лікарні значно більші.
У виграші буде й лікарня: нові знання та нові сили віллються у колектив. А постраждають від цього жителі району, лікарня, яка лишиться без лікаря. А для того, щоб травматолог все-таки працював саме у нашій лікарні, треба було всього лиш виконати обіцяне – надати житло.
"Ми нікому не потрібні", - таким був підсумок лікаря.
На жаль, дуже часто ця фраза звучить у листах та дзвінках наших читачів в редакцію…
