Петропавлівка з початку 2014 року стала прихистком для сімей, що тікають від війни. Частина внутрішньо переміщених осіб залишається в селищі, щоб побудувати нове життя. Тому ми запитали в мешканців міста, чи бачать вони потенціал для розвитку переселенців?
Олена, 42 роки, працює на “Ремонтно-механічному заводі”, з Першотравенська
Олена
Хотілося б, щоб потенціал для розвитку був. Наприклад, у Першотравенську робиться гуртожиток для ВПО, непогано було б зробити в Петропавлівці також.
Руденко Тетяна, 32 роки, сфера краси, з Петропавлівки
Тетяна Руденко
Я думаю, що скрізь можна знайти можливості для розвитку. Якщо людям комфортно, то я тільки “ЗА”, щоб вони залишалися та розвивалися. Усе залежить від людей і того, де вони відчувають себе комфортно - чи то в місті, чи в селі. Скрізь є робота, і десь завжди можна щось знайти.
Олександр, пенсіонер, з Петропавлівки
Олександр
Так, я бачу потенціал, за умови, що влада буде звертати на них увагу та надавати підтримку.
Чаус Борис, 65 років, пенсіонер, із с. Коханівка
Борис Чаус
Майбутнє для них тут є, потрібно тільки працювати. Хто не працює, той не їсть.
Олександр Романенко, 35 років, ЗСУ, з Петропавлівки
Олександр Романенко
Люди, які вимушені були переїхали, завжди хотітимуть повернутися. Якщо в нас будуть відповідним чином надавати якісні умови для життя, то, можливо, люди залишатимуться.
Протягом 30-50 років існують проблеми, які не вирішуються. Це помічають і переселенці. Тож чому вони мали б залишатися, якщо ці проблеми залишаються невирішеними так довго?
Наприклад, городи вже другий рік затоплені. Людям доводиться купувати все на базарі та в магазинах, оскільки вони не мають власного урожаю. Це призводить до того, що відмінності між селом та містом майже немає. Тож якщо краще жити в місті, то який сенс залишатися тут? Якщо в інших селах облаштовані школи та дитячі садочки, а в нас ні, то навіщо тут затримуватися?
Якщо в нас розпочнеться повноцінний розвиток, то люди будуть залишатися та сприяти своєму власному розвитку.
