Ось уже 9 років, як працює в сільському господарстві Сергій Міщенко з Дмитрівки, хоча сам він із династії шахтарів - батько, мати, брат та син працюють на шахті, та й самому довелося попрацювати під землею. Наразі його робота на землі: чоловік кермує вантажівкою у ТОВ «Весна». А вільний від роботи час Сергій проводить у своєму гаражі, там він теж порається з автомобілями: ремонтує фронтові машини. До Дня сільського господарства розповідаємо історію про людину з великим серцем.
9 років Сергій Міщенко працює у ТОВ «Весна». У родині він один, хто пішов працювати в сільське господарство.
- Так склалися обставини, що я з родини шахтарів, сам 12 років пропрацював на шахті «Степова». Обставини все змінили: отримав серйозну травму на шахті. Лікувався, пройшов реабілітацію, але під землю вже не можна було спускатися, бо мав 3-тю групу інвалідності. Шукав роботу вже на землі. Пішов спробувати себе в сільському господарстві. І спроба вдалася – уже 9 років, як працюю в аграрній сфері. Спочатку півтора року працював у СФГ «Вільне», а потім перейшов до ТОВ «Весна», досі тут працюю водієм вантажівки, - розповідає чоловік.
Сергій ще з дитинства мав потяг до техніки, тож чимало часу проводив у гаражі. Навіть зараз, коли він має власну родину, свій будинок, багато часу проводить у власному гаражі.
- Щойно приїду з роботи й одразу відправляюся до свого гаража. Ремонтом автомобілів я почав займався після виходу з шахти, коли пройшов лікування та реабілітацію. Треба було чимось займатися, от я й допомагав людям ремонтувати машини. Умію та люблю це робити, - зізнається Сергій.
З перших днів повномасштабної війни Сергій ремонтує фронтові автомобілі, допомагає військовослужбовцям ставити своїх «бойових коней» на колеса.
- Як почалася велика війна, звернувся вперше до мене знайомий: у нього зять воює в мінометній бригаді. Їхній автомобіль потрапив під обстріл, машину пригнали з нуля, і я відновив техніку. З того часу пішла машина за машиною. Я вже не можу порахувати, скільки фронтових автомобілів побувало в цьому гаражі. Але все, що потрапляє в мій гараж, виїжджає з нього своїм ходом. У мене совість не дозволяє брати із захисників гроші, тому ремонтую техніку безкоштовно, - розповідає Сергій.
Автомобілі з фронту привозять до гаража Сергія в жахливому стані: після підриву на мінах, після уламків, з перебитими після вибуху рамами, зламаними двигунами та коробками передач. Навіть наразі в гаражі Сергія стоїть автомобіль без вікон, без крил, капоту та кузова… І в цього автомобіля також є шанси бути відновленим. Бо потрапила техніка в золоті руки майстра.
- Зараз ремонтую автомобіль, який потрапив під обстріл. На щастя, військові не постраждали, а машині добре дісталося. Але ми техніку відремонтуємо. Якісь запчастини замовляю, якісь знаходимо на місцях. Маю вже налагоджену співпрацю із виробниками, знаю, де можна придбати скло для автівок зі знижками для ЗСУ. Допомагають нам із Чугуєва хлопці по двигунах. Чесно скажу, я кошти не збираю, сам ремонтую машини. Якщо запчастини рідкісні, то купую, а заліза в мене ще свої запаси є. Хлопці по селу, друзі, знайомі допомагають із запчастинами. Звертаємося до фермерів, якщо треба колеса чи акумулятори придбати, не відмовляють. На роботі хлопці-водії та завгар дуже допомагають. Наш автопарк тримається разом, водії допомагають хто чим може: запчастинами й роботою, - розповідає чоловік.
Сергій упевнений, що свої добрі справи він не припинить, допоки не закінчиться війна. Як би не виснажувала його майже безперервна робота, він допомагатиме фронту там, де потрібно.
- Із 6-ї ранку я вже на праці в товаристві «Весна». Як косовиця була, то працювали до пізнього вечора, але й тоді я приїжджав із роботи та йшов у гараж, де ремонтував автівки до 3-4-ї години ранку. Бувало, за добу на сон лишалося одна-дві години. Якось знайомий запитав мене: «Тобі не набридло ще?». Я відповів: «А хлопцям не набридло там, під вибухами, у бруді, у дощі та спеку?». Я - принципова людина: доки йде війна, поки маю сили, буду допомагати нашим захисникам, - говорить Сергій.
Наразі нашим захисникам украй потрібна допомога з ремонтом техніки, бо це на фронті – розхідний матеріал. Допомога Сергія тут на вагу золота. А головним натхненням чоловіка є дружина Надія, донечка Еріка та син Богдан.
- Дружина допомагає та підтримує мене, а моя донька – це для мене потужний заряд енергії. Донечка тягнеться до техніки, біля мене в гаражі крутиться, тож дає мені натхнення. Старший син уже самостійний, працює на видобувній ділянці в шахті, але знаходить час та допомагає мені з ремонтом автомобілів. Нашим захисникам треба допомагати, а інакше як зупинити окупантів та війну, - говорить чоловік.
Наразі в Україні не до пишних свята, проте в родині Міщенків не забувають вітати татка Сергія з усіма його професійними святами: шахтарів, водіїв та працівників сільського господарства. Є ще одне свято, яке родині варто взяти за правило – день волонтерів України, бо Сергій вартує цього звання.
А 19 листопада українці відзначають день працівників сільського господарства, тож ми вітаємо Сергія та його колег із професійним святом. Сергій у свою чергу бажає всім причетним до сільського господарства мирного небо та перемоги, здоров’я та наснаги, не втрачати сили духу та віри.
- «Ми обов’язково переможемо! Хлопці повернуться додому, сядуть за кермо комбайнів, автомобілів, і будемо вирощувати хліб усі разом на наших родючих землях нашої незалежної України», - говорить Сергій.
