Життя у селі сьогодні важко назвати самодостатнім для тих, хто звик власною працею заробляти на життя. Безробіття та безгрошів'я дошкуляє, тож люди намагаються шукати інші джерела доходу. Можливо не так багато, як за часів розквіту колгоспів, але селяни вирощують та утримують велику рогату худобу у власних господарствах. Корови та кози для селян - годувальниці та можливість мати додатковий дохід до мізерних пенсій. Однак щороку загроза втратити цей стабільний прибуток підвищується і не через те, що селяни відмовляються утримувати худобу, і, навіть, не через низьку закупівельну вартість молока, а через те, що корівок невдовзі ніде буде випасати.
На більшовицькому пасовищі (мікрорайон у Петропавлівці) на пасовищі випасають корів та кіз близько 30 господарів. За останні роки поголів'я корів у цьому районі значно зменшилося: три десятки корівок замість 250 (як було раніше). Звісно, це важка праця доглядати за Веселками, Берізками, Зорьками не всім до снаги ціле літо, без вихідних та відпусток поратися з годувальницями, але багато людей хочуть мати на столі натуральний продукт, а для цього небагато треба - худоба та природно створені пасовища.
- Тут ми корів пасемо, близько 30 особин, - розповідає місцевий мешканець Олександр Симоненко. - Кожного року поголів'я корів падає, бо молодь не хоче тримати худобу. Тримають корів у більшості пенсіонери, продають молоко, хоч якусь копійку маємо аби виживати. Коли ще існував колгосп, ця земля була переведена з орної землі у сільгоспугіддя (лісосмуги, пасовища, сінокоси). Спеціально управлінням колгоспів була переведена для сінокосів і випасу корів для людей. Череду зазвичай ганяємо до річки. Ось і ці двадцять гектарів луків цього року передискували, кажуть віддали по два гектари атовцям.
Юрист Олександр Васильченко пояснює, учасники антитерористичних операцій та особам прирівняних до них можуть передавати отримані землі в оренду:
- Обласне управління Держгеокадастру видає наказ про передачу земельної ділянки у приватну власність учаснику АТО. Цей наказ вважається правовстановлюючим документом, з яким звертаються у реєстраційну службу в межах області, реєструє своє право власності, по Цивільному кодексу України право власності містить право володіння, розпорядження і користування майном. У порядку розпорядження цим майном і користування укладати стосовно свого майна будь-які угоди, в тому числі угоди про оренду землі. Це теж саме, що володіти рухомим майном, наприклад автомобілем: користуватися транспортом самому чи передати у користування, - говорить юрист.
Фермер Максим Браціло, який обробляє землю учасникам АТО у більшовицькому районі надав копії договорів оренди землі, дійсно видані учасникам бойових дій та матерям загиблих атовців. Серед них і мама загиблого Костянтина Ковальова - Валентина. Жінка цього року отримала земельний пай, самотужки обробляти ділянку нема ані можливості, ані сил, тож надала землю в оренду.
- Сина немає, лишилося двоє онуків, невістка. Земельний наділ, який нам надали, стане для нас підтримкою, поміччю, - говорить жінка.
Власники худоби не проти аби атовцям надавали земельні ділянки. Проте бідкаються, чому віддають пасовища? Цього року більшовицькі луки, через які проганяли корів до водопою зменшилися на 20 гектарів. Кожного року пасовищ та вигонів для скоту стає все менше. А де ж поділися орні землі із земель запасу? Роздані "своїм людям"?
Ми виїхали на місце та побачили: продисковані землі та викорчувані дерева, а ще минулого року тут гнали череду, грибники збирали гриби та милувалися розмаїттям птахів. Частина пасовища, що виділена для особистого селянського господарювання атовцям, розташована так, що череді практично неможливо дістатися до вцілілих зелених ділянок. Селяни кажуть, що гнати тепер череду до річки доведеться майже через сусіднє село Троїцьке. Крім того, для худоби стане спокусою засіяне озиминою чи іншими рослинами поле, а відповідати за поведінку худоби одному пастуху буде неможливо.
- Понад дорогою є доріжка - це прогін корів, нею ведемо корів до річки й там випасають, - розповідає власник худоби Володимир Лубенський. - Взагалі нам є де пасти корів, але проганяти корів до пасовища доведеться через ці паї, розумієте, це людина знає куди треба йти, а худобі неможливо пояснити, що на те поле засіяне ходити не можна. Вести череду доведеться кожному власнику окремо, а не як раніше одному пастуху. І вести треба буде аж під Троїцьке, бо поле перекриває коровам прохід до випасу.
При зустрічі з фермером Максимом Брацілом питання, які хвилювали власників худоби, обговорили та домовилися: місце для прогону корів повз наділи лишиться. За тиждень до виводу корів на пасовища фермер наведе лад на луках, приберуть залишки дерев, запропонував також оновити луки різнотрав'ям.
Якщо на державному рівні говорять про підтримку тваринництва у сільських місцевостях, то реально на місцях слова відрізняються від справ.
Ситуація більшовицькими пасовищами наштовхнула селян на створення громадської організації. Люди збираються звертатися до юристів, готують документи, аби мати право претендувати на пасовища.
- У районній адміністрації нам розказують, що це не наші землі, бо не оформлені нами як пасовища, - розповідає місцева жителька власниця корівок Наталя Курінна. - Тоді питання, а як же гроші брали з людей за пасовища? Зараз не всі платять за пасовища, а раніше платили всі. Що б нам відстоювати свої права, треба створювати громадську організацію і тоді можна буде подавати клопотання. Тільки тоді нас почнуть слухати. Але для створення спілки потрібен час. А поки ми будемо бігати по різних інстанціях, вже час корів виводити на пасовища.
Держава обіцяє, що буде підтримувати тваринництво, передбачають виплати на тварин до року. Тобто, говорять все правильно, от лише робиться зовсім неправильно.
- Ми не проти того, що люди землею займаються. Населення в Україні зменшилося на сім мільйонів, орної землі менше не стало. Тоді не зрозуміло, чому роздають сільгоспугіддя для обробітку. Не стало ж людей на 20 мільйонів більше, щоб всю зелену землю віддавати під пашню. Нагадує часи Хрущова, коли всю країну годували кукурудзяними паляницями. Яка необхідність у цьому? - запитують селяни.
Земельні ділянки для випасання худоби мають використовуватися виключно за призначенням, тобто як пасовища, їх категорично заборонено переводити у категорію ріллі. Тим часом землі під пасовища стає все менше. Гарантій, що зелені землі надалі не роздаватимуть під ріллю у селян немає.
