Улітку 2022 року під дахом церкви «Нове життя» зібралася група активних жінок та дівчат Петропавлівки, аби гуртом наліпити вареників для українських захисників. «Нагодувати наших хлопчиків» поставили собі за мету волонтерки. Відтоді вже рік, як група господинь щоп’ятниці збирається та в дружній компанії виготовляє тисячі смачних виробів з борошна.
Однієї п’ятниці журналісти сайту Petropavlivka.City завітали до церкви на ліплення вареничків.
На невеликій кухні господарюють жінки Ірина, Валентина та Яна: Валентина замішує тісто, а Ірина ставить каструлі з водою на піч – у них вона варитиме зліплені вареники.
- З нового року я почала ходити до церкви ліпити вареники. Уперше прийшла сюди зі знайомою переселенкою, так і залишилася тут. У мене місія - замішувати тісто на варенички, - говорить Валентина Герасименко.
- Я до ліплення вареників приєдналася також з нового року. Як тільки випадає вільний час, іду до церкви допомагати готувати. Це для мене в задоволення, бо ми робимо спільну добру справу, - говорить Яна Герасименко.
У іншій кімнаті за довгим столом вже кипить робота: готове тісто тут швиденько ділять на частини, катають та нарізають для вареників. І так же швидко розкатані варениці потрапляють до рук господинь, поєднуються із начинкою та перетворюються в пишні добротні вареники. Усе наліплене переноситься на кухню, де вареники варять та складають у підготовану тару. Такий собі конвеєр з виробництва українського смаколика для наших захисників.
За рік невтомної праці важко нарахувати скільки вареників, пельменів, котлет, інших страв приготували на цій кухні господині. Одне відомо точно: наші захисники нагодовані та вдячні за турботу.
Улітку 2022-го року все починалося з гуртової роботи. Родина Моісеєнко Юлія та Валентин відкрили двері церкви й узяли на себе забезпечення електроенергії та інших технічних моментів, аби в приміщенні можна було готувати їжу для військових. Оголошували збір продуктів та запрошували разом готувати їжу.
Тоді петропавлівчани несли до церкви борошно, картоплю, олію, цибулю, сало та м’ясо, вершкове масло й таке інше. Найактивнішою волонтеркою стала Ірина Коляса. Здається, її енергія була невичерпною.
- Уперше ми зібралися влітку минулого року. Зносили все, що в кого є. Борошно по кілограму приносили люди. І ми готували. Усе це передавали волонтерам Петропавлівки, які доставляли ще гарячими страви до наших захисників. Зараз я сама очолюю волонтерську організацію та допомагаю з продуктами церкві як від своєї родини, так і від нашої організації. У нас налагодилася співпраця: я повідомляють коли планую поїздку на фронт, дівчата збираються в церкві та готують смаколики. Хлопці дуже радіють домашнім вареничкам і завжди щиро дякують, - говорить волонтерка Ірина Коляса.
На ліпленні вареників вже згуртувалася основна група господинь, які не пропускають жодного «вареничного» зібрання.
- Я відстежувала в соцмережах чи можна десь у Петропавлівці знайти хаб, куди б я могла ходити ліпити вареники або пиріжки. Так побачила новину, що вареники ліплять у церкві. Після Нового року приєдналася до дівчат, і це вже стало частиною мого життя. Ми всі повинні боротися з ворогом, але в кожного є свій фронт, наш – кулінарний. Ми з нетерпінням чекаємо п’ятниці та повідомлення, що ми збираємося. Юленька нам пише в групі: «Потрібні ваші золоті руки», і ми одразу збираємося. Я дуже рада, що долучилася до цієї справи. Розширила своє коло друзів, і разом ми вперед ідемо до Перемоги, - говорить волонтерка Валентина Плюта.
Усі господині різні: хтось старший, хтось молодший, хтось має вільний час на пенсії та йде ліпити вареники, як на роботу. А інші поспішають сюди після роботи, аби зробити всій внесок на кулінарному фронті.
- Коли я дізналася, що подружка Клава ходить ліпити вареники, вирішила також долучитися. Запитала куди приходити, і ось після зміни на роботі допомагаю ліпити вареники. Ми вже з дівчатами згуртувалися, знаємо одна одну. Поки готуємо, ділимося кулінарними рецептами, новинами та тримаємо домашній фронт задля наших Збройних Сил України. Хочемо, щоб наші воїни не були голодні та відчували нашу турботу та підтримку. Крапельку душі вкладаємо в нашу справу та віддаємо нашим хлопчикам, - говорить Ольга Брусенцева.
Волонтерка Клавдія Черевко зізнається, що ліпити вареники приходять ті, кому небайдужа доля країни.
- Люди, які були свідомі за життя до 2014-го року, залишаються такими за будь-яких обставин. Ми не звертаємо уваги на тих, хто «чекає», та на «пристосуванців». Мені подобається, яка тут компанія зібралася, яка тут завжди панує атмосфера, спокійне місце, де робимо те, що маємо робити. Дякуємо нашим хлопцям за захист, за тихі ночі, за це їм доземний уклін. Слава Україні, - говорить Клавдія Черевко.
- Коли яке замовлення нам надходить. Раніше, коли було холодно, ми ліпили 1000-1200 вареників, а то й більше було. Менше тисячі не ліпимо. Можемо наліпити лише відеречко вареників, коли є замовлення в одну точку. Зараз, коли спека, робимо менше вареників, щоб волонтери встигали довезти, а хлопці одразу могли поїсти. Цього разу будемо заморожувати вареники, бо поїздка буде через день.
Тісто заварне на окропі, а вареники з м’ясом, картоплею, капустою, сиром… Господині щоразу ліплять понад тисячу смачних вареників з різними начинками. І так уже рік жінки тримають свій кулінарний фронт.
