До нашої редакції надіслали листа військовослужбовці нашого краю. Зокрема Ігор Совіт та його побратими 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. У листі захисник Ігор Совіт розповідає про те, як бригаді допомагають волонтери та жителі краю. Дуже зворушливий лист.
«На Донбасі воює 54-та бригада, у ній є 2-й стрілецький батальйон, а в ньому бойова 5-та рота, це наша «п’ятірочка», і я її представляю. Я - людина давня, у мої шкільні роки п’ять – це було відмінно. І наша «п’ятірка» відмінна, а кожен боєць тут особливий. Очолюють нашу «п’ятірку» двоє командирів Михайловичів – розумні, бойові й відчайдушні комбати. Не витягнути за вуха з передових позицій нашого взводного – це захисник із міста Першотравенська, старший лейтенант Ігор Троцьковець. Штурмовик Кузьма є взірцем для молодих бійців. Майстерний у нас комендант Веня, який під пильним оком ще одного земляка з Дніпра, замполіта Санича, збудував для нас високої якості дводверний СП (або пункт спостереження, ям ми кажемо). Боєць Петрушка в нас ад'ютант, це він наполегливо вчить мене чернігівському діалекту. А в нашій «п’ятірочці» є Агроном, Бринза, Гулівер, Турист, Суслик та Хом’як, маємо свого Туза, Лісника, Сушиста, ще є Марс і Промінь, Депутат Верховної Ради та Магнат.
Ось такі бійці на передніх позиціях фронту. Усі дуже досвідчені та мають сильний бойовий дух. І всі ми дуже вдячні безкорисливим людям з великою душею з усієї України, які постійно нас підтримують.
Але я хочу сконцентруватися на своїх рідних земляках. Продуктове забезпечення, яким нас частують земляки, постійно вищого ґатунку. Кулінарні майстрині з усіє Петропавлівщини готують для нас страви, різні солодощі, смаколики, випічку, пиріжки, вареники, млинці, котлети, консервовані овочі. Меню необ’ємне, і всього дуже багато.
На нашому польовому столі завжди є овочі та фрукти, молочка різного виду, чай, кава, печиво, і це тільки харчі. А скільки привозять спідньої білизни та шкарпеток, засобів гігієни, ліків і всього іншого. І це все зі стабільною регулярністю під обстрілами та вибухами по розбитих дорогах доправляє до нас на передній край оборони наша живляча артерія - Олександр Бороданьов, Сергій Мацюк та Гена Корж. Вони вже не просто волонтери, вони для нашої «п’ятірочки» стали побратимами. Бо роблять усе для нашого комфорту.
Але війна - така справа, що сьогодні тут, а завтра освоюємо інші позиції… Нещодавно ми змінили місце дислокації. На нових позиціях усе довелося налагоджувати «з нуля». Знайшли покинуте приміщення. Постало питання, як бійцям розміститися на холодній долівці. Потрібно було майструвати двоповерхові ліжка, бо нас чимало. Але з чого? І тут за одним телефонним дзвінком мої земляки знаходять для мене й моїх побратимів усе: бруси, дошки, матраци. Удома мені довелося побувати тричі, і тричі я повертався на фронт з повним мікроавтобусом усього, що нам треба для благоустрою. Бруси надав Васюня Ковальський, дошки – Максим Браціло, інструменти - Сергій Андрійчук, цвяхи та саморізи - Ігор Корнєв, Зоя Корнєва до всього ще передала маскувальні сітки. Матраців та гітару передали нам Люба Правда й Оксана Ляхімець.
Черговий візит додому, і знову мене чекає сюрприз: Ірина Коляса надає нам матраци, подушки, ковдри, банні рушники та спідню білизну, та ще багато різних необхідних речей. У цей час Людмила Рускевич надає ще кілька ліжок. Цілий тиждень ми звозили все це з усієї Петропавлівщини.
А тепер трішки про дуже рідне серцю. Вихований, щирий та добрий хлопець – це мій племінник Владик Нежданов. Працює в системі ПриватБанку. Він зі своєю групою однодумців, таких же небайдужих молодих людей, для мене та моїх побратимів надає безцінну підтримку. І знову через Олександра Бороданьова регулярно щотижня постачає нам каремати, повербанки, приціли з тримачами, планшети, тепловізори, нічники й різноманітну техніку. Кожного тижня ми отримуємо партію цієї техніки.
Скажіть, хіба не заради цих людей, вас усіх, ми тут під вогнем. Слів вдячності бракує. Я став трішки черствішим на війні. Але це, мабуть, знає лише моя рідна лелеченька. Коли я буваю в рідних місцях, зустрічаю близьких людей, сльози навертаються самі собою. Бо ви піклуєтеся про нас, як про рідних.
Нехай Бог вас береже, дає здоров’я, натхнення. Дуже всім дякую за підтримку. Віримо, усе буде Україна»
Із вдячністю, ваша 54.2.5»
Дякуємо Вам, наші захисники, за те, що бережете нашу Україну й нас!Чекаємо Вас вдома з Перемогою!
