До Петропавлівки прилетіли лелеки, оселилися на вулиці Лугова у своєму зручному гніздечку поруч із будинком Марії Іванівни Вілянської. Тетяна Совіт, донька пані Марії, розповідає, що лелекам дуже зраділи, адже з ними пов’язані й спогади про рідну людину, й легенда про кохання на вулиці Лугова.
- Дев’ять років тому не стало мого татка Володимира Івановича Вілянського. У той рік на нашій вулиці біля маминого обійстя оселилися лелеки. Прилетіли вони одразу, як ми попрощалися з татком. Це було диво, ось уже дев’ять років, як немає татка, а лелеки щороку в один і той же час прилітають до свого гніздечка, - розповідає Тетяна.
Цього року лелеки прилетіли трішки раніше, саме перед Днем народження Тетяни. Тож черговий візит до мами в гості здивував Тетяну: біля охайної оселі її зустрічала весняна тиша, сонячні пахучі квіти та пара лелек.
- Зазвичай мене вдома завжди зустрічав татко, тепер його немає, але є мама та лелеки. Я поглянула на гніздечко, а лелеки так гарно вдвох сидять, люди так не піклуються один про одного, як ці птахи. Він її пригортає крилами, захищає, напевно, бо вже чекають своє потомство, - розповідає Тетяна.
Пані Марія згадує, що прощаючись із чоловіком, просила його, щоб він навідувався до неї пташкою, то може, птахи тут недарма з’явилися.
А ще жінки діляться своїми спостереженнями. На вулиці Луговій, поруч із пані Марією, жили самотні жінки та чоловіки, а з появою лелек, сусіди знайшли свої пари. Вважають, що лелеки принесли на вулицю кохання.
