Галина
Їхня дружба не вимірюється роками - бо дружили з дитинства. Їхній дружбі не страшна відстань, бо живуть далеко одна від одної. Навіть, коли довго не бачаться, вони розуміються з півслова.
У дитинстві Оля любила ходити в гості до Куценків - там завжди було шумно й весело: сім'я була багатодітною - чотири сестри й брат. У Олі теж був старший брат. А хотілося й ляльками погратися, й дівчачими секретами поділитися. Тож сестри Куценки стали найпершими подругами дитинства. Разом ходили купатися на Самару, разом почали ходити до школи.
А все ж найбільше Ольга дружила з Галиною. Були вони майже однолітками: Галя була на рік молодша.
Найцікавішим періодом свого дитинства обоє вважають час, коли почали ходити до Будинку культури вчитися грати на музичних інструментах.
Ольга
Галина зізнається:
- Мені здається, я завжди йшла по Оліних слідах: вона грала в оркестрі на домрі - і я навчилась, вона на клавішних - і я за нею. Я завжди захоплювалась її музичними здібностями й наполегливістю. Керівник оркестру Микола Єгорович Тюря довіряв їй складні партії. А одного разу посадив за баян. Це і визначило її майбутню долю - Оля стала вчитися грати на баяні. Спробувала і я за Олею - та терпіння не вистачило.
Спільне захоплення музикою й співами приносило задоволення й радість. Обидві дівчини вирішили отримати музичну освіту - навчались у Київському інституті культури.
- І знову ж, - говорить Галина, - я йшла слідком за Олею: вона вступила раніше. Лише спеціальності ми обрали різні. Я вчилась на диригента, а Оля на керівника оркестру народних інструментів.
Хотілося дівчатам гарно одягатися, та статки не дозволяли: батьки працювали в колгоспі. Та й полиці магазинів були порожніми. Вирішили дівчата самостійно створювати моделі одягу.
Ольга в шкільні роки
Згадує Ольга:
- У 7-му класі спробувала в'язати гачком. Захопилась! Ниток теж було не знайти. Як зараз пам'ятаю - купила десь пряжу за 3 карбованці й 50 копійок. Зв'язала тоді собі першу майку. Тоді така була мода.
- Йдемо на репетицію до клубу, такі модні, - додає Галина. - Кльоші на брюках дорогу замітають і майки червоні самі собі вив'язали. А як в'язати - мене знову ж Оля навчила.
Життєві стежини дівчат розійшлися. Повиходили заміж, народили дітей. Ольга залишилась у рідному селі Хороше, стала працювати вчителем музики в своїй школі та музичним керівником в Будинку культури. Галина живе у Дніпрі, працює керівником гуртків в училищі, співпрацює з дизайн-студією одягу.
Та зв'язок між ними став лише тісніший. Лише приїжджає Галя до мами, вже Оля знає. Подовгу засиджуються за розмовами. Спільних інтересів у них більше, ніж достатньо: А яку нову пісню співала Галя в училищі? Що нового додала Ольга в репертуар вокального ансамблю? А що нового зв'язали?
І завжди діляться цікавинками. Ось як приміром зв'язати сумку з пакетів для сміття. І вироби - справжні шедеври.
Галина в шкільні роки
Тепер частіше вже Галина дає майстер-класи рукоділля для Ольги.
- Люблю вчитися чомусь новому, - говорить Галина. - Виконувати механічну роботу мені нецікаво. Не люблю повторюватись: двічі одну модель ніколи не в'яжу.
Серед виробів Галини скатерті, пледи, килимки, ковдри, дитячі речі, жіночі сукні, кардигани, шарфи, шалі, сумки. Друзі говорять, що у сумці в Галі завжди є гачок і клубок ниток, і кожну вільну хвилину вона використовує для в'язання. Є п'ять хвилин до відправлення автобуса - в'яже, їде в поїзді - в'яже. "Не можу зупинитись, доки не побачу результат", - говорить Галя.
Так і Ольга захоплюється новими видами рукоділля. Лише побачила, що Галя фото нового виробу виставила на своїй сторінці в соцмережах - телефонує: з якого матеріалу, де взяти схему. А через кілька днів вже власний витвір в соцмережі. І Галя підбадьорює: молодець!
Вив'язала Галина килим для підлоги з поліефірного шнура - Ольга не відстає! Почала Галина кошики в'язати з конопляної мотузки - Ольга в'яже для друзів і горщики для квітів, і вази, і ключниці.
Ось таке здорове суперництво й триває у подруг протягом життя. Не вичерпується натхнення, не залишає їх бажання творити.
Роботи Галини Рудякової
