Ірина Ніколаєва: Суд безперебійно працює в умовах воєнного часу

Ірина СИТНІК Головна редакторка

15 грудня 2022 10:58

День працівників суду України відзначають щороку 15 грудня. Ця дата – ще одна можливість віддати почесті тим людям, які несуть відповідальність за справедливість у нашій країні. У селищі працює Петропавлівський районний суд. Про те, як працює заклад правосуддя у воєнний стан, говорили із головою суду Іриною Костянтинівною Ніколаєвою.

Понад 21 рік професійного стажу має суддя Ірина Ніколаєва. Це вже при її головуванні приміщення суду відремонтували та осучаснили. У будівлі світло й тепло, є всі необхідні комунікації.

Сьогодні в Петропавлівському суді працює 24 працівника, з них четверо суддів. Незважаючи на те, що наше селище знаходиться в прифронтовій зоні, воєнний стан, уведений в Україні, особливо на роботу суду не вплинув, працює заклад правосуддя у звичному режимі, а от судових справ стало значно більше. За 2022 рік розглянули 2395 справ, з них 806 — цивільних, 798 — адміністративних, 765 — кримінальних, 13 — корупцій, а також 4 резонансні справи — державна зрада.

- Цьогоріч були чотири судові справи державної зради (за статтею 111). Вирок був неминучий - 10 років позбавлення волі. Це були колаборанти, які фотографували об’єкти критичної інфраструктури, військову техніку, координували артобстріли, усю інформацію добровільно надавали окупантам. Усі засуджені - жителі Лисичанська та Донецька, які були в окупації, - розповідає пані суддя Ірина Ніколаєва.

Ці справи мав слухати Лисичанський суд, а передали їх до Петропавлівського, як і всі справи Лисичанського суду.

- Так як Лисичанськ у зоні бойових дій, то всі справи передані на наш, Петропавлівський суд. Дуже багато додалося нам цивільних справ з Лисичанська: розлучення, аліменти. Так як суд Лисичанська евакуювали, судді з міста виїхали, слухання справ перенесені в Петропавлівку, але в країні війна, тому до суду не з’являються ані позивачі, ані відповідачі, - розповідає Ірина Ніколаєва.

- Як реагуєте на такі справи?

- Зазвичай справи колаборантів отримуємо від воєнної прокуратури, самих учасників не привозять з конвоєм до суду. Ми по відеозв’язку виходимо на процес в сізо. В окупованих територіях ці люди працювали на наших ворогів: зв’язувалися, передавали інформацію, коригували вогонь – усе це було доведено, їх брали на гарячому при свідках. Усі чотири фігуранти визнали свою провину, тож за погодженням із прокуратурою давали їм максимум по 10 років без конфіскації майна. Ці люди, скоріше всього, будуть обміняні на наших українських полонених героїв або на тих, яких засуджує росія. Вони зараз мають статус засуджених на обмін.

Задоволені судді, що на місцевостях таких злочинів немає.

- Думаю, що у нас не буде таких зрадників. У людей, які дуже довгий час жили під окупацією, настільки заморочена голова. Українським військовим вони плюють у спину. Вони просто не радіють поверненню.

У воєнний час внесені деякі законодавчі зміни. Наприклад, суддям дали право слухати цивільні справи за відсутністю сторін, якщо ті не можуть дістатися суду.

Найважче для суддів працювати морально, адже вони теж люди, воєнні події переживають, як і всі українці.

- Стало більш все тривожне, але наш колектив став зібранішим. У нас майже не було аварійних відключень електроенергії, дякуємо нашим енергетикам, що маємо змогу безперебійно працювати. Проте мали двічі повідомлення про замінування суду. Морально це нелегко, люди метушаться, з приміщення суду виводили всіх на вулицю. Приїжджала поліція, обшукували приміщення, шукали вибухові пристрої. Такі моменти морально б’ють по психіці. Окрім того, звуки сирени, які майже цілодобово сповіщають про повітряну тривогу, а нам потрібно слухати справи. Останнім часом ми не перериваємо судовий процес під час тривоги. Колектив працює, як годинник. Усі зібрані, на своєму місці, я всім вдячна за згуртовану відповідальну роботу, - розповідає Ірина Ніколаєва.

З початку повномасштабного вторгнення звільнилися лише дві помічниці суддів, які виїхали з дітками за кордон.

- Наразі навчаються на помічниць нові працівниці, зокрема на помічниць суддів Петра Бурди та Катерини Місюри. Ми взяли нових співробітниць, під час воєнного стану дозволено брати на ці посади без конкурсу. Також працює новий старший секретар. У канцелярії в нас два роки не було людини через вимоги конкурсу. Коли закінчиться воєнний час, дівчатам доведеться пройти конкурс на займані посади. Упевнена, що ми їх вже нікому не віддамо, за цей час навчимо всьому, - пояснює Ірина Ніколаєва.

Зараз у Петропавлівському суді працює чотири судові екіпажі (4 судді): Петро Олексійович Бурда, Катерина Володимирівна Місюра, Олена Михайлівна Курочкіна та Ірина Костянтинівна Ніколаєва. У кожного судді є секретар судових засідань та помічниця. Окрім цього у голови суду є керівниця апарату суду та заступник.

- Жанна Бондаренко працює дуже багато років керівницею апарату суду, її заступник Віктор Скиба – це основні дві людини, які тягнуть роботу, не пов’язану з розглядом справ, усього суду. Вони слідкують за всіма процесами нашої установи та трудовою дисципліною. Віктор Васильович, як відділ кадрів, займається усіма трудовими книжками, табелями. Це наші два «бомбардира», - говорить Ірина Ніколаєва.

У судді Катерини Місюри помічницею працює Світлана Рибалка та секретарем судових засідань Людмила Хадрига.

У судді Олени Курочкіної помічниця Тетяна Тупотіна, секретар судових засідань Юлія Лукіна.

У судді Ірини Ніколаєвої помічниця Ольга Літвінова та секретар судових засідань Юлія Фесик. У декретній відпустці зараз Альона Власенко.

У судді Петра Бурди помічниця Вікторія Гречко та секретар судових засідань Тетяна Могиленко (молода дівчина, яку взяли на заміну).

- Андрій Тимофієв у нас - головний спеціаліст від Бога, велика подяка йому за роботу, закриває багато питань по установі. Наші молоді спеціалісти, яких ми навчаємо, Тетяна Могиленко та Ангеліна Лисяк, готується на заміну секретаря судових засідань Людмили Хандриги, яка пропрацювала в нас сорок років, та проводжатимемо її на заслужений відпочинок. Наша нова господиня канцелярії, молода дівчина Дар’я Бітлян. Поповнили молоді спеціалісти наш колектив, - розповідає Ірина Ніколаєва.

Повістки наразі суд надсилає учасникам судового процесу СМС-повідомленнями, хоча кур’єра в штаті мають, але розносить він здебільшого пошту між місцевими організаціями, зокрема поліцією та прокуратурою. А от сповіщення про судові засідання надсилають секретарі суддів.

- Зараз у нас сторони повідомляються більше в електронному варіанті — через СМС-повідомлення, саме для цього в кожній справі вноситься мобільний телефон усіх учасників процесу, - пояснює головна суддя.

Як війна вплинула на судові процеси?

- Ми були вже якось готові, не до війни, звичайно, а до того, що буде погана явка до суду, яскравий приклад роботи суду під час епідемії коронавірусу. Ми вже працювали в режимі обмежень, а учасники судових слухань писали заяви, щоб слухали справу без них. Зараз епідемія минулася, але почалася війна, тож люди, як і раніше, звертаються із заявами про перенесення або розгляду справ без сторін. Самих же судових справ менше не стало, - говорить головна суддя.

Життя продовжується: люди розлучаються, у суді стягують аліменти, визнають спадщину й вирішують інші трудові суперечки. Є справи з поновлення на роботі, дуже багато адміністративних матеріалів, додалися злочини під час воєнного стану.

- Під час воєнного стану внесли зміни до статті 184 (крадіжки), кваліфікується крадіжка у воєнний стан частиною 4, це більш серйозне покарання - до 5 років позбавлення волі, у тому числі може бути умовний термін, - пояснює Ірина Ніколаєва.

З початку воєнних дій після окупації Донецької та Луганської областей до Петропавлівського суду передав Верховний суд за підсудністю Лисичанський міський суд, у нього в підпорядкуванні було ще три районних маленьких суди, тепер вся діяльність перейшла до Петропавлівського суду.

- Ми стали тепер і Лисичанським міським судом, окрім наших місцевих справ тепер займаємося додатковими, - говорить головна суддя.

У Лисичанську було більше 9 суддів, вони евакуювалися, наразі вважаються у відрядженні. Запропонували їм місця працювати десь в західній Україні, в Києві, до Петропавлівки ніхто не приїхав. Їхні справи переклали на плечі чотирьох суддів із Петропавлівки.

- Ми вважаємося теж прифронтовою територією, усі намагалися подалі виїхати. Ми в лютому-березні «пакували речі», теж хвилювалися, як буде в нас. Приїжджала до нас воєнна адміністрація, роз’яснювала, як діяти у випадку евакуації. Тоді було незрозуміло, чи будемо ми працювати на місцях. Як будуть розгортатися воєнні дії, - згадує Ірина Ніколаєва.

Як устигаєте з такою кількістю справ?

- Більшість людей теж пороз’їжджалися жити по різним містам, наприклад, у Новомосковськ чи Кривий Ріг, навряд чи вони до нас повернуться, а прокуратура Лисичанська всі справи розглядає в нашому суді.

Суддя — це чесність, порядність та неупередженість. Саме суддя виносить вирок у справі й тим самим справедливо визначає долю людини.

- У мене була нещодавно справа по статті 119 (ненавмисне вбивство). Український військовий у Лисичанську проходив містом у формі. До нього причепилися місцеві чоловіки напідпитку, почали його ображати, називати Бандерою й лайливими словами, а потім намагалися вчинити бійку. Військовий попросив хуліганів зупинитися, ті не погодилися, тоді він вистрілив у землю, а куля відрекошетила та вбила одного з хуліганів. На суді підсудний військовий звернувся зі словами: «Ваша честь, дайте мені таке покарання, щоб я міг продовжити мочити цих сепарів». Як військовому ми винесли рішення - військове обмеження. Він і далі захищатиме Україну, - говорить пані суддя.

Тепер у суді не рідкість судові справи, якими займається військова прокуратура. Військові дуже часто попадаються по статті 130 (в нетверезому стані за кермом). Зазвичай відправляють такі справи на військову частину, де командири самі вирішують, що далі робити з військовим.

- Роботи в суді додалося, але настрій бойовий, - зізнається Ірина Ніколаєва. - У нас судді - молодці, я дуже ними задоволена. Усі молодці: і помічниці, і секретарі засідань. Люди на своєму місці. Керівник апарату слідкує за трудовою дисципліною, дотриманням графіків роботи. Самі вирішили для себе, що під час тривоги будемо продовжувати працювати. Тому що люди приїжджають з різних місць, підсудні - під вартою чи конвоєм, куди перериватися? І людей куди дівати? У нас є адвокати, котрі не приїздять на суди через повітряну тривогу, ми не можемо людину змусити. Просто переносимо розгляд справи на інший день. А ми працюємо. Спочатку було дуже лячно, потім уже потроху звикли. Сам колектив став дружнішим, стали переживати один за одного. У двох співробітників діти служать під Бахмутом, хвилюємося, - говорить пані суддя.

- Суд - велика сім’я, яка прийняла для себе рішення - ми всі з Україною і ми з нею до кінця. Ніхто нікуди не втече та не виїде. Віримо в перемогу країни й працюємо на перемогу.

Цього року не до свят, але вітання в колективі будуть. Одне засмучує, що у зв’язку із війною заробітні плати зменшили.

- У нас маленькі зарплати, оце одна біда. Не цінує нас держава, а для того, щоб стати помічницею судді або секретарем, потрібна вища освіта, стаж роботи, пройти конкурс, працювати доведеться на мінімальну. Це у нас така проблема, робота цікава, і люди тягнуться, а зарплата не радує. Суддям зробили нормально, а іншим працівникам по мінімуму.

У переддень професійного свята головна суддя Ірина Ніколаєва бажає колегам перемоги та миру.

- Мирного неба, міцності, щоб усі залишилися живі, наснаги та сил, щоб усе це пережити. Тільки перемоги, а все інше ми зробимо. Треба, щоб Україна піднялася, і тоді підіймемося ми всі. Щоб повернулися наші хлопці живими. Щоб всі були здорові, зі святом!