СВК “Мир” в селі Українське завжди славилося вирощуванням нішевих культур. На полях підприємства яких тільки не було цікавих рослин: просо, канарник, льон, горох... А коли навколишні села пронизували індійські аромати, то місцеві жителі знали, що пахне коріандр, який вирощують керівники СВК “Мир”, два Василі Петровичі — Василь Кучугура та Василь Рябченко.
Традицію вирощувати незвичні рослини керівники підприємства не змінили. Поряд із пшеницею, ячменем, соняшником сіють просо, горох та улюблений уже багато років канарник. Із початком повномасштабної війни аграрії активно почали допомагати військовим, волонтерам. У воєнний час запрацювала на повну потужність крупорізка, яку в мирний час в СВК “Мир” використовували лише для власних потреб. Реанімували кузню, яка довго не працювала, бо зараз постала необхідність налагодити виробництво необхідних для фронту запчастин. Як жнивували аграрії під час війни, уже розпитували у Василів Петровичів.
Вирощують нішеві культури
У цілому, у обробітку підприємства 900 гектарів землі. Цьогоріч вирощували просо, канарник, соняшник, пшеницю, ячмінь, горох. І хоч жнива через погодні умови майже на тиждень запізнилися, усе збіжжя з полів зібрали. Щось на зберігання, якусь продукцію одразу ж і реалізували. Зізнаються господарі, що хвилювалися, чи вдасться зібрати врожай, адже поля підприємства фактично знаходяться на межі з Донеччиною, де не вщухають артилерійські канонади. Проте, навіть під час воєнного стану невеличкий колектив упорався з усіма поставленими завданнями.
- Сівозміна в нашому господарстві чимала. Ми завжди вирощували окремі традиційних рослин, нішеві культури. Жнива цього року запізнилися на місяць через надмірні опади. Щодо врожаю, то ми встигли внести необхідні добрива на всіх етапах вирощування рослин. Пального було достатньо як для обробітку посівів, так і для збору врожаю, - розповідає Василь Рябченко.
Погода сприяла посівній кампанії, а от до збору врожаю довго не допускала, через дощі комбайни не мали змоги працювати в степу. Понад 100 гектарів дозрілого соняшнику требу було зібрати в терміни з оптимальною для зберігання насіння вологістю, а погода знову й знову напувала соняшник дощами. До опадів згодом додалися й морозці, які не давали можливості вивести рано вранці комбайни в поле. Треба дочекатися, поки спаде роса й сонечко розтопить паморозки. Часу на збирання врожаю ставало менше, бо сонце починає сідати раніше. Для маленького колективу це був своєрідний виклик, який він прийняв та чудово впорався.
- Урожай ми зібрали, а з реалізацією дуже тяжко. Через війну за безготівковим розрахунком ніхто не хоче працювати, ніхто не хочу платити податки, а ми навпаки податки платимо, нам треба безготівковий розрахунок. Хоча і з цим є певні проблеми: то банки не пропускають платежі, то податкова блокує. Наразі вирощену продукцію ми зберігаємо у власних ангарах, - говорить Василь Кучугура. - Пшеницю фактично «віддали», бо якщо порахувати, що добрива купували по 40 тисяч гривень, то собівартість пшениці вийшла 6-7 тисяч гривень, а продали по 4 тисячі за тонну.
- Якщо не рахувати арифметику, то можна сказати, що цілком непоганий рік був у плані вирощення та збору врожаю. Бухгалтерські підрахунки, звісно, інше доводять, але ми мали змогу продовжувати свою справу, тоді як у країні йде війна. Це багато вартує, - каже Василь Рябченко.
Невеликий, але потужний колектив
У СВК “Мир” сьогодні працює 10 осіб – це весь склад команди від комбайнера до бухгалтера:
- Василь Петрович Кучугура — директор СВК “Мир”.
- Василь Петрович Рябченко — керівник і агроном СВК “Мир”
- Надія Іванівна Рябченко - бухгалтер, вона ж фінансист, обліковець, заправниця, кладовщиця, вагарка.
- Максим Цимбалюк — тракторист-комбайнер.
- Артем Білоус — тракторист-комбайнер.
- Сергій Фоменко — тракторист-водій.
- Артем Таламбуца — тракторист-водій
- Євген Шевельов — тракторист-водій
- Володимир Кощєєв — заслужений пенсіонер, на норії працює.
- Галина Папба — техпрацівниця.
У полях працюють комбайни, трактори, водії перевозять останнє збіжжя до току. На ваговій ведеться увесь облік жнивної кампанії.
Минулого року підприємство поновило технічний парк технікою, зокрема придбали посівний комплекс LEMKEN Solitair та навантажувач “Bobcat”, які й поповнили базу техніки в господарстві.
- Устигли перед війною купити зерновий комплекс та навантажувач, а плани були великі на придбання техніки, війна все змінила, - зізнаються керівники підприємства.
Виготовляють крупи
Коли почалася повномасштабна війна, у господарстві активно розпочали виробляти крупи.
- Ми активно запустили виробництво круп, хоча в нас і в мирний час працювала крупорізка. Виготовляємо крупи й пайовикам давали за бажанням. Хто любить такі каші, то ж брали із задоволенням. Робимо ячневу, пшеничну та кукурудзяну, а колись сіяли гречку, то гречану робили, пшоно робили. Більше 10 років працює крупорізка. Коли запустили крупорушку, то першими обслуговували волонтерів, нашу крупу передавали хлопцям на фронт, згодом попиту на крупи стало вже менше. Проте ми й далі надаємо продуктову волонтерську допомогу. Очікуємо на волонтерів із Дніпра, зробили їм партію круп, - розповідає Василь Кучугура.
Зараз на крупорізці працює Кощєєв Володимир, на підхваті й інші працівники господарства. Спочатку зерно перебирають на зерноочисній машині “Петкус” — машина, яка калібрує зерно, потім відкаліброване зерно віддають на переробку на крупу. Якщо зерна всі однакові, то й крупа буде.
- Яке зерно, така й каша виходить. Ми перед переробкою зерно калібруємо, шліфуємо, а потім на крупорізці дробимо та фасуємо. Якщо дробити некалібрований ячмінь, тоді й шліфовка неякісна буде. Ячмінна, кукурудзяна, пшенична. Робили крупи із зернових свого врожаю, потім привозили зерно з усіх оточуючих сіл. Нікому не відмовляю. Привезли зерно, намолотили — забрали готову крупу, - розповідає Василь Рябченко.
Запрацювала кузня
Господарство з перших днів війни активно допомагає фронту. У кузні СВК "Мир" налагодили виробництво необхідних для оборони країни матеріалів.
- Ми реанімували нашу кузню, яка довго не працювала, свого часу в кузні ремонтували борони. Зараз техніка така, що борони не тягають, але кузня пригодилася, бо постала необхідність налагодити виробництво бліндажних скоб, крючків, “крабів”. Наші хлопці самі виготовляли необхідні інструменти на замовлення солдат, - говорить Василь Кучугура.
Працюють у кузні за необхідності Цимбалюк Максим, Білоус Артем, Фоменко Сергій, Шевельов Евген та Кощєєв Володимир.
- Наше товариство чим може, тим допомагає. Треба крупи — робимо крупи, треба скоби — виготовляємо скоби. Допомагаємо країні, наближаємо перемогу та мир в Україні, - говорить Василь Кучугура.
Канарник
Понад 10 років СВК “Мир” вирощує цікаву культуру - канарник. Насіння використовується в бавовняному виробництві, для крупи та борошна, є цінним кормом для багатьох видів птахів, у тому числі папуг. Запевняють керівники, що рослина й у догляді непримхлива, і завжди в попиті.
- Уперше ми посіляли канарник більше 12 років тому. Тоді до нас звернувся чоловік з Одеси, який розповів, що він вирощує канарник і просо (різнокольорове — для папуг). Запропонував нам посіяти канарник: він дає насіння та зобов’язується викупити врожай. На той час за канарник давали 550 доларів США за тонну, це була немала виручка. І цікаво було насправді спробувати. Урожай ми виростили й за домовленістю продали. А насіння канарнику в нас лишилося, ми почали його сіяти, і так уже понад 12 років промайнуло, - розповідає Василь Кучугура.
- Догляд за канарником такий простий, як за ячменем — без затрат. Якщо за ріпаком потрібен постійний догляд (вносити рострегулятори, підживлення), то за канарником легко доглядати. Після посіву попрацювали пестицидами проти бур’яну, потім інсектицидами мушок позбавилися, і рослина росте. Канарник нас виручає, тоді як падає ціна на традиційні зернові. Експортується він у більшості за кордон, і покупців, які цікавляться канарником достатньо, аби обрати вигідні пропозиції та ціну на свою продукцію. Цінність канарника в тому, що він завжди в попиті й у ціні. Цього року на нього була гарна ціна — по 30 тисяч гривен за тонну, тоді як за ячмінь дають 2 тисячі гривень за тонну, а за ріпак - 18 тисяч гривень, - ділиться досвідом Василь Кучугура.
Власне, канарник підприємство вже реалізувало, така культура не залежується в ангарах.
Зараз і в Петропавлівщині пробують сіяти аграрії нішеві культури. Узагалі нішевий продукт користується попитом на аграрному ринку.
- Багато питають за фацелію, горох. І вони нескладні у вирощуванні. Ми свого часу вирощували коріандр і льон. За селом посіяли коріандр. Він як зацвів, пахощі на все село чути було, ніби в Індію заїхали. На внутрішньому ринку такі рослини не в попиті, це більше за кордон продукція. Особливість, що таку продукцію важко виростити без внесення добрив. Тут важливо не переступити тонку грань та не перебільшити із засобами захисту рослин, так як культура харчова, можуть не взяти до реалізації, або занизити ціну на купівлю продукції. Ще ми льон роки три вирощували. Ходили люди просили його: то смузі жінки роблять, то тварин пропоїти треба. Корисна рослина, зараз дуже популярна для здорового способу харчування, - ділиться досвідом Василь Кучугура.
Максим Цимбалюк
У листопаді завершують жнива пізніх технічних культур. На полях СВК “Мир” збирають соняшник, під час жнив маємо змогу поспілкуватися із комбайнерами.
Максим Цимбалюк кермує комбайном “Нью Холанд”, збирає врожай соняшника. Дощі довго не давали збирати врожай, потім чекали тепла, щоб вийшла зайва волога, адже оптимальна вологість для зберігання не має бути вищою за 8%.
Понад 10 років працює в господарстві Артем Білоус, він управно кермує і трактором, і комбайном, сам зізнається, що більше полюбляє жнива та комбайн.
- Слідкую за монітором комбайну, результати врожаю гарні, волога в нормі, дочекалися гарної погоди. Більше полюбляю кермувати комбайном, це вже ти бачиш результат цілорічної роботи. Дозбираємо врожай, тоді пересяду на трактор, і будемо землю готувати до наступного врожаю. Косимо, а потім будемо сіяти.
Артем свого часу працював на шахті гірничим та кріпильником, а потім захотів на комбайні спробувати попрацювати. Після перших спроб вирішив лишитися в сільському господарстві. Подобається заробіток: і стабільність, і сам процес.
- Спочатку сію, потім збираю врожаї. Пшеницю та соняшник простіше збирати. З дрібним насінням морочніше: канарник, просо, ріпак потребують уважнішої роботи. Цьогоріч посіяли озимий ріпак, у господарстві ця культура ненова, але три роки не вирощували його, ось знову вирощуємо. Ріпак зійшов, ми вже тричі вносили добрива на рослини, бо ріпак примхливий у вирощуванні, без належного догляду його не виростити. Тому агроном контролює догляд за ріпаком, - розповідає Артем.
Узагалі ж комбайнер пригадує, що за роки праці це не перша цікава рослина, яку йому доводилося сіяти.
- Кілька років ми сіяли коріандр. Збирати прянощі було неймовірно ароматно. У комбайні пахощі упродовж всіх жнив були, різкий запах. Сама ж рослина дуже тендітна, потребує вологи. Направду, до кожної рослини треба свій підхід у збиранні врожаю. Наприклад, щоб зібрати кукурудзу, потрібна спеціальна жатка, для ріпаку — свої тонкощі. Для гороху — інші. Процес вирощування контролює агроном, він нам розказує, як сіяти, скільки вносити добрив. Особливо, якщо це нова культура. Керівники в нас полюбляють експериментувати, думаю, їм це гарно вдається, - говорить Артем.
Водій Артем Шевельов уже вчетверте везе збіжжя з поля до току, до такої роботи звик, бо працює в СВК “Мир” з 2007 року незмінно.
Волонтерство
Знову ми відвідуємо мініцех із виробництва круп в СВК “Мир”, Володимир Кощєєв готує чергову партію крупи пшеничної. Зараз у більшості крупи передають волонтерам.
- Із початку війни був більший попит на крупи, зараз працюємо за замовленнями. Партію готуємо для хлопців з компанії “Астера”, вони волонтерять, їздять на передову. То ж нашу крупу беруть для солдат. Її віддаємо безкоштовно. Днями до нас звернулася благодійна організація з Першотравенська “Нове покоління”. Просили допомоги: вони утримують будинок, де прихищають переселенців, їм також готуємо партію крупи. Усе, що відаємо, це для підтримки наших ЗСУ, українців. Зараз такий час, що підтримка потрібна всім, тільки згуртовано можемо перемогти в цій війні, - говорить Василь Кучугура.
У такий час, коли в країні війна, аграрії намагаються тримати свій фронт — аграрний. Завдання аграріїв підтримувати економіку країни. У СВК “Мир” це розуміють, про їхню підтримку країни та ЗСУ ще багато чого можна розповісти, і ми обов’язково розповімо після Перемоги! А наразі дякуємо аграріям за працю й небайдужість. Разом до перемоги!
