З нагоди Всеукраїнського Дня працівників культури та майстрів народного мистецтва розповідаємо тобі, любий читачу, історію про талановиту жінку, для якої музика – це стан душі, пісня – повітря, сила, натхнення. Тетяна Сап'яна - учителька музики та хореографії в Петропавлівському ліцеї №2. Цей голос не раз вас зачаровував, коли чули пісні в її виконанні зі сцени Петропавлівського будинку культури.
У квітні 1978 року в селі Українське на Петропавлівщині в сім’ї вчительки Лідії Григорівни та комбайнера Володимира Яковича народилося руденьке синьооке дівчатко. Батьки назвали донечку Тетянкою.
Дитинство нашої героїні було щасливим, батьки її просто обожнювали. Вона була оточена любов’ю, пізнавала світ. У школі часто організовували поїздки, тому Таня постійно подорожувала: Естонія, Крим, Росія...
Тетяна росла в інтелігентній родині: у материному роду до сьомого покоління майже всі були вчителями. Мама Тетяни - вчителька початкових класів, як і мамина рідна сестра Надія. Бабуся Галя була вчителькою німецької та української мов, а ще грала на скрипці.
Таня зростала серед купи сімейних музичних інструментів: мама грала на акордеоні. Тож не дивно, що дівчинка мріяла стати музикантом. А ще вона хотіла бути снайпером, бо батько змалечку вчив доньку стріляти з гвинтівки. Манила й професія археолога. І все ж музика була в пріоритеті.
Бабуся Тетяни, Галина Павлівна
Коли Тетянці виповнилося 9 років, до її рідного села приїхала інтелігентна жінка аристократичної краси Ліна Василівна, аби працювати акордеоністкою в місцевому будинку культури.
Батьки батька Тетяни, дідусь Яків та бабуся Ганна
Тільки-но дівчинка побачила пані Ліну, узяла вдома мамин акордеон та попросилася до неї вчитися, адже музичної школи в селі не було. Ліна Василівна пропрацювала в селі лише один рік, за це час дала нашій допитливій героїні ази гри на інструменті. Та навіть коли вчителька виїхала, Тетяна не розставалася з акордеоном: протягом п’яти років училася самостійно за допомогою нотних хрестоматій.
Дідусь Тетяни, Григорій Павлович
У дев’ятому класі постало питання про підготовку дівчини до вступу в музичне училище. Тут їй допомогла Запорожченко Ольга Федорівна, до якої Тетяна їздила щосуботи на уроки гри на акордеоні до сусідньої Петропавлівки.
- Ольга Федорівна – чудовий вчитель, дуже допомогла мені з підготовкою до вступу, - згадує наша героїня.
У 1993 році Тетяна вступила до Дніпропетровського педагогічного училища на музичний факультет. Вищу освіту здобула в Кривому Розі: закінчила Криворізький державний педагогічний університет, спеціальність – музика. За цією спеціальністю вчили одразу п’яти фахам: диригента, хормейстера, вокаліста, хореографа та вчителя музичного мистецтва.
- Спочатку навчання нам здалося пеклом: починали о 8:30, а закінчували - о 20:00. Проте було дуже цікаво: у гуртожитку знаходилися музичні класи. Ми мали можливість грати та співати. Домашні завдання виконували до другої години ночі. І так кожного дня, - згадує наша героїня.
У кожного студента був свій викладач гри на інструменті.
- Моїм учителем став Біберман Ілля Наумович. Він помітив мене на прослуховуваннях при вступі до училища та сказав, що зробить сильну спеціалістку, - говорить Тетяна.
Викладач був дуже енергійним і розумним. Він вклав у молоду студентку всю свою майстерність та любов до музики, а також прищепив дівчині наснагу до вчителювання.
- Кожного дня о сьомій ранку Ілля Наумович стукав у двері моєї кімнати в гуртожитку та всаджував мене грати спросоння. Так починалися мої студентські ранки, - з посмішкою каже вчителька.
Найбільше юній студентці в навчанні подобалися уроки вокалу та хору. Дуже дівчина любила співати.
- Вечорами ми виходили на балкони гуртожитку, хлопці грали, а дівчата співали пісні на кілька голосів. Було дуже милозвучно. Унизу збиралися люди, слухали, аплодували, - згадує педагогиня.
Після здобуття вищої освіти Тетяна пішла працювати до Дніпропетровської школи №17.
- Колектив школи дуже тепло мене прийняв. У 2003 році мені надали повністю облаштований музичний кабінет з інструментами, магнітофоном та іншим обладнанням, - каже вчителька.
Педагогиня одразу проявила свої творчі здібності: прослухала учнів та організувала шкільний хор, який через два місяці взяв участь у міжшкільному конкурсі та здобув друге місце. Згодом в скарбничку хору додалися й перші місця на вокальних конкурсах та фестивалях.
Проте серцю не накажеш: через кілька років кохання привело нашу героїню до Петропавлівки, де вона почала працювати в Петропавлівській школі №2. Тут педагогиня створила вокальний ансамбль К.А.В.А., який є неодноразовим переможцем різних конкурсів та фестивалів. Здобутків у нього багато: перемоги на канадсько-українському фестивалі «Торонто» та Середземноморському фестивалі «Totafest», друге місце на «Poltava Artfest» та інші.
- Дуже пишаюся своїми «кавенятами». Вони в мене працьовиті, вкладають багато сил та енергії в композиції, - з теплом в очах говорить вчителька.
Є у жінки красуня-донечка Аніта. Дівчина увібрала в себе всі мамині творчі якості: така ж талановита та всебічно розвинена. Аніта вчиться грі на фортепіано в музичній школі. Також дитина має здібності до малювання, по вихідних їздить до Першотравенської школи мистецтв на уроки.
- Аніта пробує малювати все: пейзажі, натюрморти, навіть портрети, - каже мама Таня, - в майбутньому мріє стати вчителем-мистецтвознавцем. Пишаюся своєю донечкою, радію, що взяла від мене творчу жилку.
Тетяна з донечкою Анітою
Оскільки наша героїня дуже любить співати, то не могла пройти повз Петропавлівську сцену.
- До районного будинку культури мене запросила співати Корнєва Зоя Василівна. Уперше я виконала пісню до Дня Перемоги. Відтоді вже співаю вісім років разом із колективом будинку культури, - розповідає Тетяна.
Спочатку жінка виконувала сольні номери, потім музична керівниця Кравцова Інна Станіславівна створила гурт «Кураж», до складу якого запросила й Тетяну.
- У репертуарі “Куражу” багато вокальних номерів, Інна – чудовий оранжувальник партій та вмілий музичний керівник. Ми часто брали складні композиції та розспівували їх багатоголоссям, - ділиться співачка.
Також Тетяна співає в Петропавлівському народному ансамблі «Джерело». Тетяна – різнопланова виконавиця, проте на питання щодо улюбленого жанру музики, не замислюючись, відповіла: «Моє серце належить академспівові. Улюблені композиції: арія Ольги з опери «Євгеній Онегін», арія Пікової дами. Також люблю мюзикли та джаз».
Лютий 2022-го змінив життя всіх українців, наша героїня навіть не думала про те, щоби покинути країну в цей період, не так її виховували.
- Першою моєю емоцією, як і всіх батьків, був страх за безпеку дитини. Дуже хотіла відправити Аніту за кордон. Сама ніколи б не покинула свою країну у важку годину, - зізнається жінка.
Тетяна вихована справжньою патріоткою Вітчизни, у сім’ї завжди панувала проукраїнська позиція. Її прадід по батьковій лінії Арсентій Ілющенко був офіцером царської армії, загинув у Першу світову війну. Син Арсентія Яків воював у Другу Світову війну проти фашистів, дійшов до Берліну, має Орден за взяття та зірку Героя Радянського Союзу.
- Дідусь Яків часто згадував війну, розповідав, як мародерили російські солдати, ґвалтували та вбивали мирне населення. Казав, що воював поряд із грузинами, вірменами, українцями та росіянами. Проте лише росіян називав свинями. Запевняв, що перемогу Радянський Союз здобув завдяки участі українців, що вони – найкращі воїни, нащадки козаків, і цього в нас ніхто не відніме, - згадує Тетяна.
Також дідусь був учасником битви за Дніпро. Казав, що кинули їх тоді, як гарматне м’ясо. Ніхто не думав про людей. Радянська армія брала перемогу кількістю та незчисленими людськими жертвами. Саме в битві за Дніпро дідусь дістав осколкове поранення, яке все життя його мучило.
Дідусь по маминій лінії Григорій Павлович був інженером, соціал-демократом, дуже освіченою людиною. Походив із працьовитої заможної родини, яку розкуркулили свого часу комуністи. Був членом підпільної організації проти сталінізму.
У родині часто виникали диспути, бо подружжя мало різні політичні погляди. Дружина Григорія Павловича, Галина Павлівна, була комуністкою, учителькою, вірила в світле майбутнє країни.
Тетяна змалечку увібрала в себе всю ненависть кількох поколінь свого роду до Московії та невикорененого совка. Росла на ідеях антисталінізму та антиімперіалізму.
- Ненавиджу московитів змалечку. Як дізналася про повномасштабне вторгнення, почала робити коктейлі Молотова та передавала їх волонтерам. Допомагаю, як можу, увесь час захисникам та волонтерю. Вірю в ЗСУ та в перемогу України в цій несправедливій та віроломній війні, - говорить жінка.
Тетяна впевнена, що після перемоги наша держава відродиться, стане сильною, пишається тим, що нарешті повноправно зазвучала в країні солов’їна рідна мова.
Війна не забрала в Тетяни бажання навчати дітей співати та танцювати. Не відібрала вона й бажання співати. То ж у професійне свято ця творча людина бажає своїм колегам та всім українцям не припиняти співати, творити нове, зичить наснаги, творчих звершень, завжди вчитися, мріяти та наполегливо йти до своєї мети!
Ксенія ГОРБАЧЕВСЬКА
