Сухий басейн із кульками, інтерактивна пісочниця, доріжка для балансування — це те обладнання, яке допомагає діткам з особливостями розвитку почуватися впевненіше у світі. Такі засоби корекційної педагогіки нещодавно з’явилися у ресурсній кімнаті верхньодніпровського дитячого садочка «Чебурашка».
Його директорка Наталя Голик розповіла, чому важлива така кімната для кожного садочка та як гуртувалася громада, аби це обладнання з’явилося у закладі для дошкільнят. Ми дізналися, чи вдалося втілити цей проєкт та як війна вплинула на його реалізацію.
Дитячий садочок «Чебурашка»
Дитячий садочок «Чебурашка» — один із п’яти закладів дошкільного навчання у місті Верхньодніпровськ на Дніпропетровщині. Працівники називають свій садочок територією щасливого дитинства. Але щоб цей статус отримати, їм доводиться багато працювати і бути активними.
Наталя Голик працює директоркою дитячого садочка «Чебурашка» вже понад 5 років, хоча зізнається, що ніколи не асоціювала себе із дошкіллям, адже до цього працювала у школі та відділі освіти Верхньодніпровської райдержадміністрації.
— Я не просто прийшла на посаду, а ще й навчалася нюансів директорської роботи дошкільного навчального закладу, — говорить Наталя Голик.
Минулого року проєкт Наталі Голик «Подаруй дитині майбутнє» став переможцем програми «Зміцнення міжсекторальної співпраці для соціальної згуртованості (SC3)».
Наталя відзначає, що із року в рік у місті збільшується кількість дітей, які мають порушення аутичного спектра та мовлення. У садочку «Чебурашка», наприклад, 11 таких вихованців. Тож їхній садочок мав бути не лише територією щасливого дитинства, а й тим місцем, де дитина може отримати навички, що знадобляться у подальшому житті. Особливо дітям із різними особливостями розвитку. Наталя вважає, що дитячий садок — це початковий етап формування особистості вихованця. Так із бажання це втілити народився проєкт «Подаруй дитині майбутнє».
Що передбачає проєкт «Подаруй дитині майбутнє»
Наталя Голик пояснює, що діткам із порушенням аутичного спектру важко знаходитися у групі більше ніж пів години. Їм потрібно переключатись або знімати статичну напругу. Це можна робити у ресурсній кімнаті, де дитина може займатися, наприклад, пісочною терапією. Такої кімнати у дитячому садочку «Чебурашка» не було.
Наталя вирішила подати своє бачення вирішення проблеми на проєкт «Зміцнення міжсекторальної співпраці для соціальної згуртованості (SC3)». І стала однією з-поміж переможниць по Дніпропетровській області. Загальна вартість проєкту становила 47 тисяч 840 гривень. Наталя в рамках проєкту SC3 отримала 32 тисячі 840 гривень, решту дофінансувала міська рада, виділивши 15 тисяч гривень.
— Міський голова наголосив, що буде підтримувати усіх активних громадян, які братимуть участь у проєктах, – говорить Наталя Голик.
На ці гроші створили ресурсну кімнату. Для цього закупили інтерактивну пісочницю, сухий басейн із кульками, сенсорну доріжку, доріжки для балансування, ігрові тунелі. Щодо купівлі обладнання консультувалися із місцевим інклюзивно-ресурсним центром. Ремонт робили силами працівників дитячого садочка та волонтерів. У ресурсній кімнаті мали працювати музичний керівник, логопед, інструктор з фізичного виховання та дефектолог. І звісно, усі вихователі, які працюють у дитячому садочку.
У громади є запит на ресурсну кімнату
Проте ресурсна кімната так і не почала функціонувати — від 24 лютого усі навчальні заклади в Україні або не працюють, як дитячі садки, або були переведені на дистанційне навчання.
— Ми отримали замовлене обладнання у середні лютого. І буквально за тиждень почалося повномасштабне вторгнення. Ресурсну кімнату облаштовували вже під час війни. Із ремонту залишилося лише послати лінолеум. Він зараз знаходиться у магазині, у нас є кошти, щоб його оплатити, але управління казначейської служби обмежено проводить платежі, – говорить Наталя Голик. — Ми вже хочемо відкрити ресурсну кімнату хоча б на дві-три години, щоб дітки приходили займатися. Але все буде залежати від ситуації в Україні і на війні. Поки що для діток наш садочок зачинений.
Пані Наталя відмічає, що запит на ресурсну кімнату мають не лише місцеві. Верхньодніпровськ прийняв більше трьох тисяч людей, які змушені були покинути свої домівки через бойові дії. І вже деякі мами з-поміж вимушених переселенців звертаються до садочка «Чебурашка», аби привести дитину у ресурсну кімнату.
— Ресурсна кімната важлива тим, що це засіб корекційної освіти. Наприклад, якщо ми помічаємо якісь порушення у дитини, яка відвідує садочок, говоримо з батьками цієї дитини і направляємо їх до інклюзивно-ресурсного центру. А ІРЦ для нас розписують освітню траєкторію, яку ми повинні виконувати безпосередньо за допомогою обладнання ресурсної кімнати, — говорить Наталя Голик.
Щойно ресурсна кімната відкриється, працівники дитячого садочка хочуть провести майстер-класи для батьків. Наприклад, як робити вправи для зняття напруги у дітей молодшого шкільного віку, як перемикати їхню увагу, розвивати дрібну моторику, як працювати над пальчиковою терапією тощо. А також низку зустрічей у форматі питання-відповідь.
Проєкт інклюзивної освіти як консолідація громади
Проєкт «Подаруй дитині майбутнє» об’єднав навколо себе всю Верхньодніпровську громаду. Місцеві жителі активно голосували за нього, фахівці інклюзивно-ресурсного центру консультували щодо реабілітації дітей відповідно до нозології їхнього розладу, волонтери під час воєнного стану приходили робити ремонт приміщення.
А Наталя Голик відмічає, що він став корисним не лише для громади, а й для неї самої.
– Це не перший мій проєкт, – розповідає пані Наталя. — Брала, наприклад, участь у Бюджеті участі Дніпропетровської області. Але я порівнюю ті мої проєкти, які я писала, і цей, у рамках проєкту «Зміцнення міжсекторальної співпраці для соціальної згуртованості (SC3)», і розумію, що вони були гіршого рівня. Цього разу ми не просто писали проєкт, нас ще й навчали, як його писати. Щоб ми зрозуміли, як бачить реалізацію проєктів Британська Рада. Іноді учасники хочуть просто залучити кошти і вважають, що це і є метою проєкту. Насправді кінцевий результат – це реалізація тих планів, які окреслені у проєкті. Кінцевий результат мого проєкту — допомога конкретній дитині заради її майбутнього.
***
Проєкт «Зміцнення міжсекторальної співпраці для соціальної згуртованості» (SC3) розрахований на 36 місяців і покликаний забезпечити ефективне подолання викликів і реалізацію перспективних можливостей в галузі розвитку на місцевому рівні шляхом покращення співробітництва між організаціями громадянського суспільства (ОГС) та місцевими органами влади (МОВ) в Україні.
Він співфінансується Британською Радою та Європейським Союзом та здійснюється Британською Радою спільно з трьома досвідченими співзаявниками (ОГС): ГО «Міцна громада», ГО «Молодіжна Платформа», та Херсонським обласним благодійним фондом «Об’єднання», що розміщуються на сході, заході та на півдні України відповідно. Проєкт здійснюється на всій території України, за винятком тимчасово окупованих територій.
Цю публікацію було підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. ЇЇ зміст є виключною відповідальністю авторів і не обов'язково відображає погляди Європейського Союзу.
