Минає 40 днів, як пішов з життя
Куц Олександр Іванович
(29.09.1958 – 04.05.2022)
Був людиною відвертою, цікавою.
У молоді роки на своєму мотоциклі ЧеЗеТа обїздив усю Україну та навіть їздив до своїх товаришів по службі на Кавказ, Крим. Він по землі не ходив. Відчував себе великим птахом в польоті. Серед своїх друзів, коли на роботу ходив, користувався авторитетом.
Олександр Іванович на своєму мотоциклі
Саша оберігав і цінував свою сім’ю та родину. Я йому вдячна від всього серця за його турботу. Він живий в наших душах. Земля та вся родина осиротіла від втрати цієї надзвичайної людини – самородка. Він настільки відчував звук працюючого мотора будь-якої техніки та що в ній болить. Природа наділила його талантом, чоловічою волею, силою, терпінням і надзвичайною відданістю.
Він був людиною активною. Цінував дружбу та відповідав взаємністю.
До нестями любив займатися полюванням, риболовлею, збирати гриби. А ще мав великий хист до кулінарі. Його батько говорив, що рід їхній походив від Запорізьких козаків.
Саша – це талант від Бога, самородок.
Він - совість, любов і вічна «весна»!
Неповторний і неперевершений, недосяжний.
Саша – душа! Світла пам’ять світлій людині.
Вічна тобі пам’ять, мій дорогий і коханий!
З болем в серці та вічним сумом
Дружина і діти Альона, Іван, онучка Марія, зять Геннадій, друзі, рідні, куми, сусіди.
