Нелегка ноша лягла на плечі освітян нашого краю. У воєнний час їм окрім своїх основних обов'язків доводиться стати мамою для кожного захисника, для якого вони сьогодні щодня готують дуже багато смачних домашніх страв, періть одяг, вчать медичним навчикам...

Якби ми особисто не бачили всієї тієї марудної щоденної праці: як жінки тягають оті немаленькі каструлі, з яким трепетом печуть пиріжки, пироги, не уявили б надважливості цієї нелегкої праці. Вони цілими днями на ногах, з дому знесли вже все, що можна було принести. Це чудово, що є люди, які щоденно допомагають освітянам з продуктами харчування. Є й такі підприємці, що на прохання освітян приносять продукти харчування та беруть з них гроші... Але то вже справа совісті, а вона не у всіх є. Проте, про щоденний подвиг наших освітян хоечеться хоч трішки розповісти, тому умовили директорку Петропавлівського ліцею №2 Ольгу Цимбал трішки розповісти про закулісся.

"Я не люблю вихвалятися, кожен повинен робити те, що вміє, і чинити так, як йому велить серце. Але Вам, Ірино Сергіївно, тоді коли ви стали частиною нашого колективу і поряд з нами були усі ці дні, розповім", - говорить Ольга Іванівна.

Спершу в приміщенні Петропавлівського ліцею №2 було вирішено організувати ще один пункт допомоги. Відгукнулися жителі нашої громади та сусідніх сіл: м’ясо, сало, консерви, консервація, засоби гігієни, мило, медикаменти, солодощі та смаколики, овочі та фрукти. Необхідно було чотири машини, аби все відвезли до Петропавлівського ліцею №1, де був пункт збору допомоги.

Потім так склалися обставини (після війни розкажу), ми закрили пункт і почали готувати їжу, а ще вчили надавати першу медичну допомогу.

Дуже раді, що знання та вміння з надання першої медичної допомоги знадобилися не тільки для викладання учням. Тому я та Рябоконь Оксана провели практичні заняття для чоловіків з медичної допомоги. Віримо, що все, що ми показували та розказували, а це що таке кровотеча, види кровотеч, як зупинити кровотечу, які бувають рани та як обробити рану, щоб у подальшому не було заражень, переломи, види переломів, накладання шин та інше, знадобиться чоловікам, і вони зможуть надати допомогу не тільки собі, а й тим, хто буде поруч.

З першого дня війни щодня з 6 години ранку та до пізнього вечора ми готуємо смачні сніданки, комплексні обіди та вечері. Коментувати далі не можу.

З першого дня війни працює увесь колектив: одні випікають пироги та готують смаколики, інші прасують речі, плетуть сітки.

І при цьому ні на хвилину, якби це не було важко, не припиняється навчально-виховний процес і методична робота в колективі. Ми готуємося до відновлення дистанційного навчання. Опробовуються нові програми та платформи. І готуємо. готуємо й готуємо смачні страви на чималу кількість людей.

Хочу подякувати всім, хто кожного дня надає допомогу:

  • Заступникові голови селищної ради Івану Леонову, який чітко та злагоджено координує всю роботу, щодня телефонує або навідується та переймається нашими справами;
  • Тетяні Смірновій, яка кожного дня привозить хліб, воду та інші продукти;
  • Жителям Лозівського старостинського округу та депутату селищної ради Олександру Гордієнку, який кожного дня доставляє випічку в три пункти. У Лозівській школі печуть дівчата пироги - на госпіталь, першій школі, бо там теж годують чоловіків, звісно нашим хлопцям. Кожного дня 300-400 пиріжків;
  • Самарському старостинському округу та депутату селищної ради Садовому Івану Анатолійовичу за надане борошно та цукор;
  • Осадчівському старостинському округу та старості Безміліцину В.В;
  • Волонтерам: Мацюку Сергію, Сап‘янову Віталію, Правді Любові, Козюрі Оксані, Сапяній Юлії, Усатій Валерії, сім’ї Моісеєнко, Ручому Вадиму, Бобилєвій Оксані;
  • Магазину «Євробуд» (Кравченко Тетяні);
  • Ситнік Ірині, яка, не дивлячись на свою зайнятість, і продукти доставляє, перевозить необхідні речі та продукти, закупила за власні кошти хлопцям фонарики, переноски, шпагат, мішки та ще багато необхідних і потрібних речей. Дякуємо її донечці Аріні Ситнік, яка із задоволенням допомагає нам на кухні.

Щирі слова подяки величезній, дружній родині Петропавлівського ліцею №2. Ви - найкращі! Кожному жителю нашої громади за допомогу, за ту моральну підтримку, яка надихає, дякуємо. Кожного дня лунають тисячі дзвінків, люди готові допомагати! Ви — неймовірні! Такого єднання, такої допомоги, такої підтримки, мабуть, не було ніколи.

Тому я впевнена, що все буде добре! Миру, впевненості в завтрашньому дні, і перемоги!


Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися