У вересні світові ціни на продукти досягли десятирічного максимуму. Продовольчий індекс ООН показав, що за рік вони зросли на 32,8%.
Якщо рахувати ціни з поправкою на інфляцію, то зараз купити продукти складніше, ніж у будь-який час за останні шістдесят років, не враховуючи період нафтової кризи 1974-1975 років.
Очікування подальшого зростання цін призводить до панічних закупок, які ще більше підігрівають ситуацію на ринку зерна. Наприклад, Саудівська Аравія недавно поповнила резерви на 1,26 млн тонн твердої пшениці, що вдвічі більше за обсяг, на який початково розраховували трейдери.
Оскільки український ринок прив'язаний до світових цін, цю тенденцію споживачі відчувають на власних кишенях. Особливо помітним для українців є річне подорожчання олії на 59%, цукру – на 35%, яєць – на 29%.
Причин для розкручування інфляції у 2021 році чимало. Свою роль відіграли посухи, великий попит на зернові культури в Китаї, експортні обмеження в Росії, подорожчання нафти, закриті кордони та відплив робочої сили.
Ринок ще не встиг адаптуватися до нових реалій, а на аграрний сектор уже чекають нові випробування. Подорожчання добрив та морських перевезень, енергетична криза, кліматичні зміни, завищений попит та нові політичні обмеження. Усе це штовхатиме ціни на продовольство у 2022 році вгору, впевнені експерти з питань продуктів харчування.
Вони вважають, що до кінця 2021 року ціни на зерно зростатимуть, а після Нового року можуть знизитися. Паніку спричинило швидке відновлення економіки внаслідок безпрецедентного вливання коштів у фінансову систему й провокування глобальної інфляції, зазначають науковці.
Рух цін залежатиме від низки факторів, головний з яких – монетарна політика світових лідерів. Якщо центральні банки США та ЄС почнуть піднімати ключові ставки та виймати грошову масу з обігу, то ціни можуть почати зменшуватися. Перші кроки в цьому напрямку зробила Федеральна резервна система США. Однак повернення докризових цін на продовольство малоймовірне. За попередній сезон українські фермери отримали чималі прибутки і тепер їм можна не поспішати відвантажувати зерно на глобальний ринок. Це означає, що виробники очікуватимуть на вищі ціни на товар замість того, щоб якомога швидше його продавати та збільшувати пропозицію на ринку.
