Петропавлівське товариство мисливців та рибалок відзначило 100-річчя створення УТМР. Зустрілися єгері минулої суботи у своєму офісі. Традиційно обговорили питання буденні, зокрема підготовку до відкриття сезону полювання, та важливі аспекти мисливства. Голова Петропавлівського УТМР Анатолій Жила привітав колег з ювілейною датою.
Нарада
Для єгерів та всіх, хто підтримує й допомагає товариству, підготували грамоти й подяки. А святкували ювілей на лоні природи.
Анатолій Жила та Альона Калюжна
Українське товариство мисливців та рибалок – всеукраїнська громадська організація, що об'єднує мисливців та рибалок, одна з найбільших громадських організацій України. Своє товариство має і Петропавлівщина, яке очолює Анатолій Жила.
- Ми провели офіційно-урочисті збори, де обговорили нагальні проблеми, отримані успіхи за перше півріччя цього року та окреслили майбутні перспективи, – говорить Анатолій Жила. – Нагороджуємо сьогодні найактивніших членів організації. Після цього мисливці невимушено спілкуватимуться на природі і смакуватимуть шурпою.
Іван Діденко та Микола Кіяшко
А ще під час зустрічі чоловіки рибалили та ділилися особистими історіями. Першим розпочинає згадувати Іван Олексійович Діденко – старожил серед мисливців Петропавлівщини. Він 1936 року народження. У 1960-у році минулого століття вступив то товариства, а 63-го вже керував первинною організацією мисливців у Маломиколаївці. Тобто, можна сказати, що застав час становлення мисливської справи у нашому краї. Бригадиром у колективі працював він повних 39 років. Зараз Іван Олексійович, не дивлячись на свій поважний вік, до сих пір користується мисливським квитком і за можливості відвідує полювання, здебільшого на пернатих.
- Пам’ятаю, що у перші роки формування мисливського товариства не потрібно було жодних документів, – згадує Іван Олексійович. – І рушницю можна було придбати у звичайному скобяному магазині, так тоді називали господарські крамниці. Коштувала рушниця 43 карбованці 50 копійок. По тим міркам це було недешево. А от дозволів на зброю ніяких ніхто не вимагав.
На зустрічі пощастило порибалити
Коли Іван Олексійович став керівником первинної ланки, у колективі нараховувалося 12 чоловік. А потім бажаючих вступити до мисливської організації стало набагато більше. Кількість доходила аж до 50 осіб. Це при тому, що дворів у селі нараховувалося до 150, тобто через кожні дві садиби – родина мисливця. Впродовж всього часу існування товариства Петропавлівщини постійно трималася середня цифра у 30 мисливців.
- За моєї молодості не було стільки браконьєрів, як зараз, – продовжує Іван Олексійович. – І це при тому, що й єгерів не було. Тоді дуже боялися порушити закон. А щоб вступити до товариства, необхідно було написати заяву, взяти із собою двох поручителів. Потім два роки маєш право бути на полюванні без зброї – вчитися, переймати знання, придивлятися до мисливців зі стажем. А вже потім, за рішенням зборів, отримуєш дозвіл і собі полювати.
Займалися члени мисливського товариства не тільки полюванням, але й сприяли збільшенню популяції диких птахів та тварин. Такі правили з самого початку прописані у положенні організації. Кожен мисливець та рибалка, у першу чергу, повинен дбати про довкілля.
- От раніше, наприклад, не було у наших краях диких гусей, – згадує Іван Олексійович. – Так ми з хлопцями придумали тоді плести власноруч гусям гнізда. І дикі птахи почали гніздитися і в нашому районі. Таких заходів ми проводили дуже багато – і підкормка, і охорона, і збільшення кількості дикої фауни.
А от тих, хто розпочинав мисливську справу у далекі роки минулого століття разом з Іваном Олексійовичем, на жаль, вже немає. Але він з гордістю говорить про їхню спільну працю і радо ділиться з молодими мисливцями професійним досвідом.
Микола Миколайович Кіяшко керує первинною ланкою мисливців у Маломиколаївці із 2003 року. Свого наставника поважають і шанують молодші мисливці, а районне керівництво цінує і відзначає за багаторічну сумлінну працю.
- Зараз я перебуваю на пенсії, тож вільного часу для улюбленої справи достатньо, – говорить Микола Миколайович. – Пам’ятаю ще ті часи, коли у первинній ланці було не менше 50 чоловік. Майже кожен тракторист чи комбайнер у нашому селі мав рушницю і був у складі мисливського товариства.
На заслуженому відпочинку Микола Кіяшко разом з іншими мисливцями заготовляє для тварин і птахів зерно, сіно, лагодять годівниці, перевіряють свої угіддя. Турбуються про зайців, диких кабанів, косуль, гусей, качок, перепілок. Останнім часом у нашій місцевості розвелося багато фазанів, яких раніше не було, їх теж завезли у Петропавлівщину саме мисливці.
- Ще займаємося і зарибненням місцевих річок, – говорить пан Микола. – Закуповуємо малька і відпускаємо у наші водойми. Таким чином нам вдається зберігати чисельність дикої фауни.
Інколи тварини завдають людям шкоди – знищують городину, псують посіви та зелені насадження. Але Микола Кіяшко впевнений, що це людина втрутилися в ареал звірів і птахів. Тож ми повинні не обурюватися, а навпаки – допомагати тваринному світу вижити у важких умовах.
Анатолій Сергійович Власов з Миколаївки із своїх 72 років життя 40 займається полюванням та рибальством, дуже полюбляє і те, й інше. Заохочує до цього заняття і рідного сина Сергія та онука Максима.
Анатолій Власов
- Найбільшим моїм уловом на вудку була щука вагою 6 кілограм, – розповідає Анатолій. – Пощастило її впіймати у нас в Миколаївці. Та й зараз, я вам скажу, риби не менше. Просто треба знати особливі місця.
Сергій Власов
Майже 20 років він керував мисливською ділянкою у рідному селі. Зараз на цій посаді працює його син Сергій, який часто звертається до батька за дієвою порадою. Адже у Миколаївці чи не найбільше охочих до полювання – 70 мисливців. Та й самого Анатолія Сергійовича теж до цієї справи привчав змалечку його батько. Отже, виходить, що у родині Власових – ціла мисливська династія.
Династія Власових та Максим Браціло (другий зліва)
Євгеній Пономар керує мисливцями Петрівської організації у кількості 12 осіб. Очолює ланку із 2007 року, до цього був бригадиром. Стверджує пан Євгеній, що практично все своє життя захоплювався мисливством.
- Як і всі ланки, ми теж займаємося підкормкою та розведенням птахів і тварин, – розповідає Євгеній, – Вивозимо годівниці, солянки. Контролюємо популяцію дикої фауни. Ведемо боротьбу з браконьєрами.
Євгеній Пономар
Роботу районного товариства мисливців та рибалок Євгеній Пономарь вважає дуже важливою і потрібною. Окрім основних завдань та полювання, мисливці виконують ще й роль санітарів – знешкоджують хворих птахів та тварин, особливо тих, які заходять у населені пункти. Їх, як вони говорять, стало останніми роками доволі багато.
- У кінці травня у нас у селі, навіть, виник переполох через, буцімто, появу "чупакабри", – з посмішкою розповідає Євгеній. – Наші мисливці виявили, що то була хвора лисиця, яку і знешкодили. Але втрат від неї люди таки зазнали, бо вона задушила багато свійської птиці.
Готується мисливська шурпа
А поки єгері ділилися історіями та спогадами на польовій кухні готувався святковий обід. Шурпа, куліш, м'ясо в тандирі... Чоловіки приготували смачні страви до ювілею.
Євгеній Желізняк, шеф-кухар свята
На кожен мисливський захід постійно прохають куховарити одного і того ж самого шеф-кухаря – Євгена Желізняка, який родом із Тернівки. Серед мисливців Євген відомий званням «кок», і вважає його за честь – значить до вподоби ті страви, які він готує. Адже мисливцям важко догодити, тим більше з приготуванням дичини.
- Сьогодні на ювілеї товариства пригощатимемо кулішем, шурпою та шашликами, – говорить кухар Євген. – Кожна страва за власним рецептом. І хоча кашу, шурпу та м'ясо багато хто готує, але так, як вміють мисливці, ніхто не приготує.
Є у кухара і помічники. Вони допомагають чистити і різати овочі, промивають крупи, розбирають та готують м'ясо. А Євген вправно керує усіма кулінарними процесами. По важкій праці мають мисливці і заслужену смачну винагороду.
Багато корисного роблять мисливці і рибалки Петропавлівського товариства для довкілля рідного краю. За це їх і шанують односельці. А їхня справа передається з покоління в покоління. І, як самі мисливці жартують, час, проведений на полюванні – в загальний залік життя не рахується. Тож, дай Бог, кожному по 100 років, як і українському товариству мисливців та рибалок!
Наймолодший рибачок
Троїцькі богатирі
Петропавлівське УТМР
