Для журналістів, як і для екстрених служб, немає вихідних. І які б катаклізми не траплялися, працівники редакції завжди на передовій. Насиченою видалася для нас і минула субота. Із самого ранку журналісти тижневика виїхали у локальний медіа-тур слідами нічної зливи – таку робочу назву дали своїй подорожі. Дощова стихія упродовж всього дня періодично то розпочиналася, то ставала ще сильнішою. Здавалося, не буде їй ні кінця, ні краю.
Епіцентр негоди, за власними спостереженнями, зосередився у Коханівці, і, напевно, уже не перший день. Коли дісталися села, автомобіль ніби опинився в іншому вимірі: потужні блискавки, гучний грім і дощ, що стояв непроглядною стіною. Із полів на дорогу намулило землі. Подекуди було важко і, чесно, лячно їхати. Проте журналістів чекали люди, тож відступати ми не мали права. Ледве заїхали у центр села. Але те, що побачили далі, шокувало. Потоки стічної води бурлили немов гірська ріка, змітаючи на своєму шляху навіть асфальт. Люди під час зливи самотужки розчищали шлях воді, аби та не заливала подвір’я, погріб чи городи.
На зворотному шляху з Коханівки оцінили наслідки негоди в Петропавлівці: порахували дерева, електроопори, знайшли обірвані електродроти, поміряли калюжі, «піймали» працівників РЕМу. А ще прочитали в соцмережах силу-силенну публікацій від наших краян про те, що літні дощі вже перетворилися на руйнівну стихію.
Петропавлівка зі статусом Венеції
Центр селища
Деревопади та потопи – у Петропавлівці продовжує лютувати негода. Пік злив, що припав на останній тиждень, перетворив вулиці на бурхливі річки та озера. Невеликі власноруч прокопані дренажі не справляються з потоками води і вулиці моментально заливає вода. Автомобілі, як кораблі, долають величезні калюжі, а пішоходам доводиться подекуди знімати взуття, аби пройти затопленим тротуаром. Через шквальний вітер у селищі у різних мікрорайонах впали дерева, позривало дахи.
"Після зливи не змогли вийти з будинку"
Вулиця Героїв України
Заручниками стихії цього разу стали жителі вулиці Миру, що мешкають ближче до вулиці Партизанської. На ґрунтовій дорозі під час зливи утворилися озера. Вода дісталася до порогів будинків.
Вулиця Героїв України
Пані Катерина після зливи не змогла вийти з будинку. На поміч вийшли сусіди. Взяли лопати та почали рити рівчаки, аби хоч трішки спустити воду з дороги, що власне вдалося. Та чи надовго...
- Після зливи я не змогла із сім’єю вийти з дому. Вода з вулиці тече нам на подвір’я, заливає туалет, стічну яму, фундамент стоїть у воді, – розповідає жителька вулиці Миру Катерина Драган. – А на нашу вулицю стікає вода з провулку Тихого. Звернулися до депутатів, вони кажуть: «Пишіть заяви»! Написати не питання, а скільки ж вони розглядатимуться. Нас тим часом затопить. Ми проклали тут бордюри, але під час цієї зливи вода переливалася, нам підтопило будинок. Діти з дому не вийдуть. Нам нікуди діватися. 11 років обіцяють впорядкувати дорогу, але так нічого й не зроблено.
Вулиця Миру
- Діти цього року переїхали до нового будинку, а тут таке лихо! Води стільки набігло, що в хаті вода піднялася і у ванній. Син поклав бордюри, то стримали трішки потік води, а так було все подвір’я залите. У погребах по коліна води. Стічні канави без води стоять, вся дощова вода розходиться по вулицях та городах. Пройти вулицею неможливо, – говорить Катерина Войтюк.
Вулиця Миру
- З вулиці Партизанської вода вся йде на нашу вулицю Миру. Кожен рік потроху підсипали вулиці шлаком, тож ям не було. Останнім часом на нашу вулицю не звертають уваги. Літо, люди всі в тапочках ходять, а ми в чоботах, бо вийти з дому не можна. Тут всього триста метрів дороги треба зробити. Для цього не треба великих затрат, – каже житель вулиці Миру Олександр Ключик.
До підтоплених будинків приїхали й депутати селищної ради.
- Взяли лопати й копаємо дренажі, щоб спустити воду з вулиці Партизанська, бо саме з неї вода стікає на вулицю Миру. Три-чотири канавки зробили, вода почала потроху стікати. Поки що лише так, власноруч, можемо хоч щось зробити, – говорить Юлія Сап’янова.
Вулиця Партизанська: копають дренаж
Приїхали на місце підтоплення голова Петропавлівської громади Максим Яблуновський та заступник Володимир Опанасенко. За дні негоди довелося їм добре попрацювати. Адже скарги від жителів надходили з різних куточків громади.
- Ніхто не очікував таких наслідків негоди. І ми не були готові до них, – говорить голова громади Максим Яблуновський. – Але ми побачили проблему: старі дренажі засмічені і позаростали, треба їх поновлювати. Усі сили направили на ліквідацію найстрашніших наслідків негоди. Зараз зі сміттєзвалища вода шурує у вулиці, підтопило гаражі людям.
Вулиця Партизанська
Там працює грейдер, риємо дренажі. По Партизанській разом з людьми прокопаємо дренажі, тимчасово цю проблему вирішимо. Біля кінотеатру спустили воду та підняли тротуарну плитку. На Горьківському кладовищі впала деревина та накрила гробки, ліквідовуємо наслідки. На жаль, у селищній раді сьогодні немає достатньо транспорту.
Вулиця Миру
Вся техніка, що нам дісталася, в катастрофічному стані. Людей у нас теж мало: три чоловіка працює. Хотілося, щоб люди долучалися, бо активність людей нульова, а дощі не вщухають.
РЕМ працював 24/7
Працювати цілодобово довелося працівникам РЕМу, адже зливи та буревії ламали не лише дерева, а й електроопори.
Працює Петропавлівський РЕМ
Через негоду – грозу, пориви вітру та дощ – Петропавлівщина фактично лишилися без електроенергії. Частково постраждали 4 населених пункти – Петропавлівка, Миколаївка, Самарське та Троїцьке. Аварійні бригади працювали у посиленому режимі, аби якнайшвидше відновити електропостачання. Фахівці відновили роботу 6 ліній та понад 50 трансформаторних підстанцій.
Біля лікарні обірвало елетродроти
Аварійні бригади були переведені у посилений режим готовності та працювали 24 години на добу кожен день тижня, аби забезпечити людей електроенергією.
У аварійно-відновлювальних роботах були задіяні 3 ремонтні бригади та 4 одиниці техніки. Наразі всі населені пункти знову зі світлом. Електрику повернули в оселі понад
3 тисячам мешканців району. За що жителі району дуже вдячні.
Епіцентр стихії – в Коханівці
«За що нам таке покарання?!» – уже другий місяць поспіль коханівці запитують, отримуючи черговий удар погоди. З самого початку рясних дощів Коханівка потерпає від повені. Центр села, майже всі вулиці та садиби затоплює під час кожної зливи. Бурхливі потоки змивають городину, руйнують дороги, замулюють подвір’я. Ґрунту нанесло стільки, що хлібовозу або швидкій в’їхати в село стає дедалі важче. Кожен дощ додає нової шкоди. Мешканці Коханівки у розпачі і прохають допомоги. Адже при наявності великого об’єму опадів, вони вже зараз відчувають гостру нестачу питної води.
Провулок Шкільний
- Безперервні зливи затопили все повністю! – говорить Галина Кійко, жителька села. – Немає питної води, бо ґрунтові води піднялися так, що повні свердловини і колодязі. Вода брудна і гірка. Автомобіль швидкої допомоги не може під’їхати до будинків хворих. Лікарям доводиться під дощем пішки пробиратися на виклик через мул, який нанесло на дороги. Скільки тут живу, вперше бачу таке лихо. Може, це нам покарання за те, що наші діди-прадіди колись розібрали Коханівський монастир? І тепер природа нас карає? Вже й не знаємо, що й думати…
Коханівка, провулок Шкільний
Коли в’їжджали своїм автомобілем у село, ми й самі ненароком подумали: їхати такою замуленою дорогою та ще й по бурхливих потоках – це дійсно схоже на якесь покарання. У перші кількасот метрів, навіть, хотіли повернути назад, але все-таки дісталися провулку Шкільного, який при кожній негоді стає гірським потоком. Тут проживає молода сім’я Олени та Миколи Сумарокових. Вони нас до Коханівки і запросили. Щоб дістатися їхньої садиби, лишаємо автівку на горі провулку – далі не проїхати. Та й іти нелегко. А дощ все посилюється.
Вода змила асфальт з дороги
Подружжя Сумарокових:
живемо немов біля гірської річки
Олена Сумарокова з Карінкою та Владиком
Будинок Миколи та Олени розташований на схилі провулку Шкільного. Тож дістається їм найбільше. Зі сторони воріт, де повинна пролягати асфальтована дорога – бурхливий потік стічної дощової води. Майже усе покриття дороги змито минулими опадами, а по самому шляху – довгі і глибокі вимиті рівчаки.
- Ми живемо тут більше 13 років, але це вперше така стихія нас атакує, – розпочинає розповідати Олена Сумарокова. – Боїмося вже кожної темної хмаринки на небі. Бо знаємо, як тільки збереться на дощ, вся вода з верхніх вулиць та центру села буде у нас.
Перші руйнівні потоки з’явилися у провулку під час опадів на Троїцькі свята. Тоді подружжя і зрозуміли, що за селом зливні труби й траншеї не справляються зі стічними потоками, і вода прямує до їхнього провулку.
Микола Сумароков
- І якби ж дощова вода проста побурлила та пішла, але ні – вона завдає нам великої шкоди, – вступає у розмову господар Микола. – Ви ж самі бачили, до будинку не під’їхати, вся дорога у вирвах. Зі сторони господарчого двору теж потоки – змиває городину, підтоплює сінник, погріб, господарчі будівлі. Уже зараз ми залишаємося без нового врожаю картоплі та інших овочів. І минулорічне сіно та солома, що залишилися, повністю згнили.
Залило людські городи
Бідкаються Микола та Олена, що такі бурхливі потоки можуть знести їм невдовзі і хату. Підтоплення на подвір’ї вони вже цього літа відчули. Вихід із загрозливої ситуації вбачають у відновленні та розчищенні дренажної системи, яка, скоріш за все, засмітилася, замулилася і не пропускає великий об’єм дощових опадів. І до всього сказаного додають, що мріють виїхати до більш цивілізованого населеного пункту, де поряд були б дитячий садочок, школа, лікарня та місця для родинного дозвілля. Або, принаймні, хоча б вуличне освітлення, якого тут немає будь-якої пори року. Жодного ігрового дитячого майданчика у селі теж немає. Із розваг – лише єдиний магазин, і той не завжди у вихідні та свята працює. Хоча й зізнаються, що Коханівку полюбили усім серцем за її дивовижну природу та завжди позитивно налаштованих сусідів.
Жителі Коханівки:
такої стихії ще зроду не бачили
Сусідам, які проживають біля садиби подружжя Сумарокових, теж довелося зазнати шкоди від стихії. Цього року, навіть, викачували насосом воду з погребів. Між усіх обурень та скарг жителі Коханівки, зітхаючи, озвучують, що вони, напевно, нікому не потрібні. Землекористувачів цікавить лише земля навколо села, а у місцевої влади, як завжди, не вистачає фінансування.
Віктор Кучерявий
- Моєму батькові 82 роки від народження, а й він говорить, що жодного разу у житті таких опадів не бачив, – приєднується до розмови сусід Олександр Плюта. – Це дійсно природна стихія. У мене під час минулих злив води було повен двір. З якими запасами цього року зимуватимемо я навіть боюся сказати. Адже дощі все йдуть, і за прогнозами їх попереду ще більше.
Як і подружжя Сумарокових, Олександр упевнений, що, перш за все, необхідно почистити траншеї за Коханівкою для вільного відведення опадів. А наразі вся вода з гори збирається якраз біля двору Олександра Плюти. І, щоб хоч якось її відвести від садиби, він разом з іншими односельцями прочищає лопатами русла стічних потоків.
- У нас на городі по коліна води, всю городину залило, картопля набралася дощу і майже вся гниє, – розповідає Віктор Кучерявий. – Колись уся Коханівка була асфальтована, поряд був завод з виробництва асфальта. А зараз рештки дорожнього покриття змиває негода. У селі залишилися здебільшого пенсіонери. Хто як уміє, так і виживає. Намагаємося тримати худобу, хоча з кожним роком це стає дедалі важче. Здаємо молоко заготівельникам за безцінь, а тримати господарство стало дорогим задоволенням.
Віктор вийшов розчищати русло бурхливого потоку, що ллється провулком, разом із сином Михайлом. Всі гуртом виносять брили асфальту, який принесла вода униз вулиці. Високими бордюрами чоловіки складають шматки дороги по берегах дощової ріки. Віктор говорить, що не було б такої проблеми, якби раніше не заривали рівчаки, по яким стікали опади. Та й ті труби, що проложили, вже забиті і їх необхідно почистити.
Катерина Таранченко
- Живу тут з 1962 року, а таке страшне бачу вперше, – розповідає Катерина Таранченко, жителька Коханівки. – Мені 77 років, а не пам’ятаю, щоб отак лютувала дощова стихія. І не природа в цьому винна, а людина. Не було такого раніше. За стічними канавами треба доглядати, не засмічувати та чистити. А зараз вже нікому цього робити. Та надіємося, що нас почують і допоможуть вирішити проблему.
Знайти вихід можна, стверджують коханівці. Ціна питання – екскаватор і кілька робітників. І вотре додають, що необхідно за селом прокопати траншеї, які раніше тут і були, аби стічні води зливалися у балку, а не до села.
Олександр Плюта з Владиком
Нещодавно облаштованого дренажу недостатньо для такої кількості опадів. Також треба прочистити від сміття і мулу ті труби, які вже прокладені. Наразі група активних жителів шукають підтримки у місцевої влади та готові й самі долучитися до робіт.
Староста Ніна Руденко: робимо все можливе
Після візиту в епіцентр негоди ми зателефонували до старости Хорошівського округу, куди входить і Коханівка, аби запитати, які міри прийняті для ліквідації наслідків стихії. Ніна Руденко повідомила, що наступного ж дня вона відвідала сусіднє село, побачила на власні очі, якого лиха завдали зливи. І запевняє, що проблема їй відома.
- Ще після перших опадів, які заподіяли шкоди жителям Коханівки, ми відразу відреагували, – говорить староста Ніна Миколаївна. – Вже тоді на стічних траншеях за селом працював трактор, розчищав канави. Зробили, скільки зміг проїхати екскаватор, адже ґрунт вогкий і трактор провалювався. Перше, що ми виявили, це засмічені труби та канави. А сміття самі ж мешканці села й викидають – жужелицю, гілля, відходи господарства. Та допомогти не відмовляємося, зараз шукаємо яким чином це зробити.
Замулені дороги після дощу
Ніна Руденко стверджує, що спілкувалася з кількома землекористувачами, аби ті надали екскаватор. Але місцеві фермери необхідної техніки не мають. Немає такого трактора і у розпорядженні керівництва громади. Та й фінансування для таких випадків теж відсутнє. Тож шукають шляхи вирішення.
Сподіваємося, що керівцтво громади докладе максимум зусиль, аби наступного дощу не сталося такого лиха, а жителям Коханівки не довелося більше хвилюватися за свої садиби.
Негода наробила шкоди в полях
Як кажуть, не було б щастя,
так нещастя допомогло...
Подружжя Сумарокових
Ми їхали в Коханівку побачити наслідки негоди, а, окрім усього, зустріли тут гостинних, привітних, щирих людей. Вони гуртуються в нелегкий час, посміхаються, незважаючи ні на що, і люблять своє село. Коханівці розповіли нам багато цікавого про своє життя. Вони надихнули нас обов`язково повідати жителям нашого краю про чудове село Коханівку – її історію, дивовижної краси природу та відкритих і щирих людей. Але то буде інша історія.
А зараз дуже хочемо, щоб жителі Коханівки були почуті і мали підтримку.
На пошті в Коханівці, Ірина Ситнік з листоношою Валентиною Туркіною
