А доля небайдужих, талановитих людей, котрі цінують кожну мить свого унікального і неповторного життя, вміють радіти кожній прожитій хвилині, відкривають у собі нові грані, пізнають світ і отримують задоволення від тисячі дивних речей на світі – це вибір працівників культури. Можливо, хтось і вважає, що у період пандемії та нелегких змін у суспільстві під назвою децентралізація, святкувати і недоречно, та не працівники культури! Звісно, і лихо, і політичні перетворення глибоко вражають тонкі натури творчих людей… Але, як оптимісти за природою, ми глибоко впевнені, що усе лихе скоро скінчиться! І вийдемо ми з нього оновленими, окриленими та, як зараз, налаштованими на нові злети. Сподіваємося, що у новостворених громадах нашого району, будуть не тільки збережені усі заклади культури, яких налічується зараз 42, а й процвітатимуть та наберуть нових обертів, як це відбувається у Миколаївській ОТГ.
Нашим громадам потрібні заклади культури. Особливо оновлені. Сільська бібліотека розглядається зараз як інформаційний центр, а сільський клуб завжди був і залишається центром всесвіту для сільської молоді. До клубних сцен завжди тяглися обдаровані діти. Надати їм можливість творчого розвитку, відволікти від негативних підліткових спокус, забрати з вулиці у колективи – ось першочергова задача працівників культури!
Сьогодні можна говорити багато пафосних слів таких, як культурна ідентичність, культура врятує націю і так далі, але чомусь хочеться простіше і до душі. Не за чутками знаю, що сільський клуб – це серце села. Там виросло багато поколінь людей. Сама через це пройшла. З дитинства пам’ятаю себе на сцені. Працівник культури у другому поколінні. Мама працювала директором Будинку культури. Раніше було престижним співати у хорі, відвідувати драматичний гурток або брати участь у агітбригаді, виступаючи з концертами у жнива прямо на полі чи біля ферм. У художній самодіяльності брали участь усі – з дитячого садка, школи. І як старалися цілий тиждень отримувати гарні оцінки чи мати хорошу поведінку, щоб батьки відпустили у вихідні на танці чи на дискотеку. А про осінні бали, новорічні маскаради та змагання молодіжних команд КВК і говорити нічого! Як усе було захопливо!
Говорити, що усе кануло в літу не буду. Сміливо стверджуватиму, що саме сільські клуби і бібліотеки якраз і зберегли донині оту неповторну атмосферу минулого у поєднанні із сучасністю. Саме вони є носіями і зберігачами народної обрядовості, фольклору, народного співу та гумору. Чомусь історично так склалося, що на Петропавлівщині завжди передували хори та вокальні колективи. У районі багато років не було професійних хореографів. Це уже потім, завдяки старанням багатьох фахівців, та за прикладом Миколаївки, куди повернулася після навчання Інна Чернокнижна, у нас був організований та прогримів на всю Дніпропетровську область фестиваль «Райданс», який, до речі, успішно проводився у нас цілих п’ять років.
Але основою культурно-мистецької ниви Петропавлівщини були і є зараз вокально-хорові та фольклорні колективи. Із щемом у серці ми згадуємо хор «Ветеран» та колективи «Вербиченька», «Калинонька», «Надвечір’я» та інші фольклорні колективи, які вже стали історією. Великим здобутком стало для нас те, що вокальну фольклористику району занесено до списку нематеріальної культурної спадщини Дніпропетровської області і колективи наші та їх репертуар зафіксовано у циклі тематичних наукових збірок «Фольклорні скарби Дніпропетровщини, Петропавлівський район». Книги ці – спільна праця європейських науковців, що працювали у нас в районі зі спеціалістами відділу культури у 2016-2018 роках. І збірка наших народних перлів побачила світ та була презентована у Дніпропетровській консерваторії імені Глінки 6 лютого 2020 року.
А ще вважаю, що ніхто не в праві перекреслювати історію! І той факт, що до своєї ліквідації Петропавлівський район проіснував 97 років, просто зобов’язує нас пам’ятати про славетні здобутки наших земляків! Завжди любили наші земляки довгими зимовими вечорами поспівати пісень. Збиралися б і зараз до будинків культури і співали б, співали… То ще й зберуться, обов’язково, після карантину.
Взірцями самобутнього співу є колективи, які завжди співали про красу нашого рідного краю, про неповторність неперевершених наших сіл: «Колос» та «Джерело» із Петропавлівки, що багато років носять почесне звання Народний, «Берегиня» із Троїцького, «Веснограй» та «Веснянка» із Дмитрівки, «Надвечір’я» із Лозівського, «Надія» із Осадчого, «Червона калина» із Олександрополя, «Горлиця» та «Веселі дівчата із Миколаївки, «Кумоньки» із Чумаків, «Степовичка» із Українського, «Хорошаночка» із Хорошого – поетичної колиски району, батьківщини народної поетеси Фросини Карпенко, відомої на всю Україну та за її межами. Наш присамарський край багатий поетами. У Петропавлівці вже понад 20 років при районній бібліотеці працює літературне об’єднання ім. Фросини Карпенко «Ріднокрай», яке зібрало в себе усю поетичну еліту району. Їх спільний творчий труд багатий на презентації книг місцевих авторів – Тетяни Конюшенко, Анатолія Плюти, Ірини Ніколаєвої, Юлії Ларченко та декількох збірок віршів «Перлини степового ріднокраю».
Сьогодні працівники культури не тільки носії історії. Вони готові до будь-яких позитивних змін, нових проектів. Це нове мислення, дизайнерський підхід до облаштування приміщень, нові сучасні меблі, сучасне обладнання, тепло, затишок та привітність – ось що об’єднує усі заклади у їх діяльності. Зараз вони вже не виживають! Вони повноцінно працюють та творять, втілюють інновації. Зміцнення спроможності закладів культури, збереження кадрів галузі, розвиток туризму – ось що свято цінується в країні.
Досвід передових країн Європи у розвитку культури вкотре надихнув і нас. Ми впевнені, що Центр культури «KVITKA», що заснований на базі районного Будинку культури та районної бібліотеки, стане – центром розвитку громади, стане центром оновлення Петропавліщини. Завжди говорила і говорю своїм колегам, що наша професія найпрекрасніша, бо дарувати людям радість – це здорово!
Тож, нехай у День Всеукраїнського Дня працівників культури та майстрів народної творчості приймають вітання усі провідні, творчі, талановиті люди Петропавлівщини, чиє покликання переросло у професію. Це директори і художні керівники Будинків культури, керівники самодіяльних художніх колективів: Дейнеко О.М., Северин І.С., Матвєєва Л.Р., Михайленко М.І., Губанова Л.Б., Оштук С.А., Борисенко Т.І., Сомик Т.П., Карпенко Т.П., Антіпова Н.І., Некрасова В.А., Жмуренко І.А., Смірнова І.О., Васильчук А.С., Василенко Н.О., Посунько Г.М., Червякова В.Г., Вільченко В.Є. Колеги Миколаївської ОТГ: Чернокнижна І.О., Лященко Г.О., Слива Т.І, Конюшенко О.Ю., Гринько Л.В., Борисова Л.В., Іваніна Л.О., Григоренко Н.Г., Попович Н.В., Сімшаг Д.О., Сімшаг Т.В., Юдіна О.М., Дегтярьова В.М., Юрченко Л.Б.
Особливе вітання спеціалістам Петропавлівського районного Будинку культури, які є справжніми маяками клубної роботи на Петропавлівщині – Корнєвій З.В., Церру Г.О., Кравцовій І.С., Лисяк К.Г., Гриб А.А. та директору РБК, Заслуженому працівнику культури України Бабаніну М.М. Ми вдячні за працю ветеранам галузі Біневській В.Й. – Заслуженому працівнику культури України, Стефаник О.Ф., Куцу В.Г., Сніжковській В.С., Павлюченко Л.Ф., Григоревській С.С., Міщенку В.І. Карпенко І.І., Заліській Л.І., Ляхімець В.В., Тюрі Л.М.
Нехай приймають слова вдячності за труд кузня кадрів культури, на чолі з директором Валько І.В., педагогів Петропавлівської дитячої мистецької школи: Тимофієва І.І., Довга Т.В., Реброва Р.В., Бодянська Я.Ю., Запорожченко О.Ф., Демяненко П.С. та колектив Миколаївської мистецької школи, яку очолює Колеснікова О.С. Щиро вітаю директора історико-краєзнавчого музею Петропавлівки Сергієнко Н.І. та спеціалістів з охорони історико-культурних цінностей Клименко К.О. та Корж О.М., бібліотекарів Поляновську Л.В., Романюк С.С., Матірко Л.О., Міщенко Н.В., Козинець О.Д., Коломєйцеву Л.Г., Лисенко Л.І., Нещеретню В.Г., Башкатову О.М., Бегіашвілі С.Д., Халимендик В.М., Латиніну І.М., Федоренко Л.Г., Кочнєву Л.І., Макогон А.М., Горову Т.О., Чумак С.А., Кінаш Р.А., Іванченко К.І., Сіру В.М., Борову О.М., директора кіновідеомережі Садову Н.С. та голову профспілки працівників культури району Садового М.П., спеціаліста відділу культури з кадрових питань Білоус С.М. та юрисконсульта Лисаченко І.В., бухгалтерів Сап’яну А.О. та Шкірміну Н.А., господачу групу Гончарову О.Г., Букалова С.Є., Ткаліча В.А., Лубенську Г.І, Бондаренко А.М.
Не було б таким яскравим і різнобарвним наше життя, якби не прикрашали його наші самобутні майстри – клуб «Сіноплетіння» із Лозівського, об’єднання «Крамниця творчості» дитячої бібліотеки, вишивальниці Валентина Сідорова, Тетяна Пенесенко, Марія Пающик, Щербак Віола, умілиці на всі руки Машошина Галина, Нєкрасова Віра, Корж Валентина, Приліпко Ірина, Полова Дар’я, художники Троценко Марина, Сергій Букалов.
Вічна пам’ять нашим наставникам – Степану Ковальському, Юрію Малєєву, Віктору Ткачу, Людмилі Русаненко, Валентині Пашук, Надії Штепі, Олександру Ткачу, Тетяні Меркуловій, Галині Фурсовій, Клавдії Безрукавій…
У святкові дні, особливу вдячність висловлюємо тим небайдужим серцем людям, які допомагають нам у нашій справі, які не зачерствіли душею і прагнуть до краси – учасникам творчих колективів району та народним умільцям. Це учасники Народного ансамблю української пісні ім. Степана Ковальського: А.М. Вишня, Лубянніков А.О., Карпенко М.П., Шибченко М.І, Нем’ятий П.Д, Чорний І.В., О.І. Малєєва, Н.Г., Коробська Н.Г, Ткаченко І.А, Сєрова Г.Х., Л.С. Коломоєць, С.А. Сергієнко, Кривуля Т.І., Лаврієнко Г.П., Овсянніков В.І., Гронський В.І.
У цьому році мав би відзначати 30-літній ювілей Народний ансамбль народної пісні «Джерело». Свято – це і люди, які до нього причетні, заслуговують кращих часів, ніж зараз. Тож сьогодні ми просто висловлюємо безмежну вдячність постійним учасникам колективу Плюті А.М., Сєрову М.Т., Дроновій А.О., Панасенко Л.М., Ткаченко В.В., Гаркуші О.М., Сап’яній Т.В., Радіоновій Н.А., Гринь Є.О., Прокопенко В.М. та незмінному керівникові колективу М.М. Бабаніну.
Щиро хочеться привітати нашу передову молодь, яка відвідує гуртки художньої самодіяльності Будинків культури і є кращою молоддю району, бо ті, кому відкрилось мистецтво, і насправді є кращими у всьому. Зі святом Вас, шановні колеги! Будемо сподіватися, що на вулиці культпрацівників завжди буде свято! Нехай прийде мир на Україну і нехай завжди буде чистим небо над головами наших родин та земляків. Нехай завжди наша праця буде корисною і потрібною суспільству.
У святкові дні нашої професії вкотре хочеться подякувати нашим меценатам та спонсорам. Це люди, які поважаючи творчу працю, завжди підтримують культуру матеріально та дають свій позитивний імпульс високо тримати мистецьку планку. Ми безмежно вдячні сільгоспвиробникам нашого району – Ковальському Роману Степановичу, Карпенку Володимиру Івановичу, Калиману Олександру Миколайовичу, Білому Ігорю Михайловичу, Рудю Олександру Гавриловичу, Каніболоцькому Леоніду Васильовичу. Виносимо велику подяку за підтримку закладів культури сільським головам, які опікуються проблемами галузі на місцях – нарівно з турботою про дитсадки, школи, ФАПи, дороги, не відкидаючи культуру на залишковий принцип, – Одоєвцеву Віктору Миколайовичу, Руденку Івану Івановичу, Макогон Олені Анатоліївні, Новаку Олександру ОЛександровичу, Гордієнко Наталі Василівні та Гарнатко Світлані Василівні.
Інна ДЕНИСЕНКО, начальник відділу культури,
туризму, національностей та релігій Петропавлівської райдержадміністрації
