Ірина Британ – підприємниця, веде фермерське господарство разом з чоловіком Миколою. Народилася в місті Павлоград 23 лютого 1976 року. Проживає в селі Сонцево. Одружена, виховують доньку, дівчинка цього року вступила в Харківський університет ім. Каразіна. Ірина бере активну участь у благоустрою сіл, переймається шкільними та сільськими проблемами та всіляко допомагає громаді. Цього року Ірина Британ твердо вирішила балотуватися на голову Брагинівської ОТГ.
Одного разу вирішила все змінити
У невеликому селі Сонцево Петропавлівщини проживає Ірина зі своєю родиною, чоловіком Миколою та донькою Анастасією. Довгий час Ірина приділяла увагу домашньому господарюванню. Але одного разу вирішила все змінити.
2005 року Ірина відкрила свій перший ФОП. Це була торгівля і молодіжне дозвілля. 2013 року змінила направлення свого ФОП на аграрну галузь і почала займатися тваринництвом.
- Придбала чотирьох бичків на власне господарство, а потім настільки проникла цією справою, що за три роки стадо виросло до 40 голів, – згадує Ірина. – Справи йшли непогано, приносили прибутки. Лише згодом певні обставини в родині змусили зменшити господарство. Треба була допомога чоловіку, нікому було займатися організаційними моментами сімейного сільськогосподарського бізнесу. Я взяла на себе цю відповідальність.
Підсобне господарство й сьогодні тримає, але вже не в таке поголів'я. Окрім того, Ірина веде фермерське господарство з чоловіком. Микола почав займатися фермерством ще зі школи, 1998 року створив господарство «Світанок», яке сьогодні має 50 гектарів землі. З початком спільного сімейного бізнесу, почали брати паї в оренду, усього обробляють близько 200 гектарів землі.
- Хочу розвіяти міф, що лише великі фірми та агрохолдинги можуть дотримуватися правильного ведення сільського господарства. Ми приміняємо інноваційні технології та дотримуємося сівозміни, відтак навіть у посушливий сезон маємо непоганий врожай, - розповідає Ірина.
Працюють з чоловіком у тандемі: Микола – агроном та інженер, Ірина займається організаційними питаннями (придбання та доставка запчастин для техніки, мінеральних добрив). Паперовими нюансами та юридичніими аспектами теж займається Ірина.
Її хобі - шалена швидкість
Сільське господарство не єдина справа, якій Ірина завжди знаходить час. Є ще дещо: шалена швидкість, перегони, подолання бездоріжжя… Захоплення автомобільним спортом у родині Британ почалося ще в 2000-х роках. Спочатку Ірина з маленькою донечкою на руках вболівала за Миколу на ралі. 2010 року на перегонах "Тріал" у Кам'янському Ірина вже була не серед глядачів, а поряд з чоловіком – штурманом. А згодом Ірина готувала власний екіпаж.
- З 2010 року почала брати участь в Чемпіонатах України. Колись порахували, що за один рік ми вдома були лише два вихідних, решту – були на змаганнях. За рік на двох виграли 40 призових нагород, – говорить Ірина. – Захоплення гонками розширило коло знайомств: багато цікавих людей поряд зі мною, які мені допомагали й допомагають протягом життя. І мені не спала б на думку ідея балотуватися на голову громади, якби за мною не було підтримки людей, до яких я можу звернутися за допомогою.
Найкращі ідеї гальмувало одне - відсутність громади
Поїздила й подивилася, як люди живуть. Цього року вирішила, що потрібні зміни у власній громаді.
- Питанням децентралізації займаюся із 2015 року, почала його вивчати щойно прийняли закон "Про добровільне об’єднання територіальних громад". Мені самій стало цікаво, що з цього може вийти, – говорить Ірина Британ.
Переглядала всю інформацію про зміни в громадах, було цікаво, як громада буде існувати не на картинці, а в житті. Читала відгуки людей, як вони сприймають зміни. Дуже сподобалося Ірині, як розвивається Волоська громада: спочатку люди не дуже сприймали зміни та не зовсім популярні методи голови Андрія Пінчука, а потім це дало свої результати і думки людей змінилися. Відтоді почала спілкуватися з головами громад, і вже бачила, що може втілити їхній досвід у своїй громаді.
- Волоське за розміром, як наша громада: по кількості людей, дітей. Коли я побачила, що їм будують нову школу з ліфтом та обсерваторією, цього року перший дзвоник відсвяткували в новій школі. А в нашій Брагинівській школі спортивної зали немає: моя донька прийшла навчатися в школу без спортивної зали, і випустили зі школи без спортзали. От мені стало цікаво: чому люди можуть школу побудувати, а ми спортивної зали не можемо. І говорити, що в нас усе гаразд, – ну вибачте, – говорить Ірина Британ.
Аби побудувати в Богинівці шкільну спортивну залу, Ірина з проектом неодноразово їздила в обласний Департамент будівництва, численні відмови підтверджували: без утворення громади будівництва не буде.
- На черговій зустрічі в області мені прямо сказали, якби у вас була громада, то вели б мову про будівництво спортзали, всі кошти направляють на громади, на сільські ради перспектив немає. Розумію, що всі, навіть, найкращі ідеї гальмувало одне - відсутність громади. А керівництво Брагинівської сільської ради противилося проти будь-яких згадувань про утворення громади, – каже Ірина.
Шкільні проблеми для Ірини ніколи не були чужими. Опікувалася школою, відколи донька пішла в перший клас. Ірину не полишали бажання поліпшити шкільні умови.
- Перший, п’ятий, одинадцятий клас: разом з батьками робили ремонти в класних кімнатах. У першому класі придбали з чоловіком інтерактивну дошку – це була перша в районі новітня панель. Вікна вставили та двері, комп’ютер вчительці придбали. Коли дитина навчалася в десятому класі, я взяла участь у проекті "Громада своїми руками" – придумала оновити вхід в школу: ми замінили на сучасні вхідні двері, східці. І знову ж, місцева влада упиралася навіть проти того, щоб вставити двері в школу. Дякую, що підтримала ідею директор школи Наталія Друзенко, і всій нашій футбольній команді дякую за допомогу з демонтажем. Ми капітально відремонтували фасад школи, – говорить Ірина Британ.
Не полишала торувати й далі дорогу, щоб створити громаду. 2019 року отримала підтримку від сільгоспвиробників щодо створення громади, сільські ради прийшли на громадські слухання. Почалися перші кроки, перші обговорення, зібрання.
- Підтримали ідею громади Володимир Карпенко та Ігор Білий. Ми готували документацію і надіялися, що вибори пройдуть у жовтні 2019, проте голова сільради "не довіз" документи і ми не встигли потрапити в списки на виборчий процес. Дякуючи Ігорю Білому, побували на прийомі у заступника директора департаменту Дніпропетровської ОДА Олексія Псарьова, наші документи прийняли. Тим не менш, взимку нам ще довелося воювати за громаду, коли почалися зради в сільських радах, – розповідає Ірина Британ.
Про події з громадою писали в «Степовій зорі»: коли сільські голови Хорошівської й Осадченської сільрад таємно від жителів громад підписали згоду про приєднання сільських рад до Петропавлівки. Тоді самі громадяни вступили в боротьбу, можна сказати, відвоювали право на створення окремої громади.
- Ми їздили до обласного керівництва й до народного депутата. І нарешті побачили, що наша громада з’явилася у списку ОТГ Дніпропетровщини, – згадує Ірина. – Чесно, я не планувала йти балотуватися на голову громади, але треба було думати, а що далі з громадою буде. Бачу отакі протистояння від керівників, не хочеться стояти на місці, хочеться розвитку і життя. Щоб той шлях, який пройшли не припинявся. Йду на голову громади, бо розумію, що я буду робити в громаді, як об’єднати всі сфери, щоб все працювало спільно. Треба зміни, треба давати молоді дихати. Якщо буде розвиток краю, територій, молоді люди можуть розвивати, бо вони живуть. Тим, хто пропрацював багато років говорю: ми поважаємо їхній досвід, але треба молоді вже керувати.
Маю на меті всіх згуртувати
- Дивлячись на досвід громад, та очільників, з якими контактувала, навіть спираючись на досвід Миколаївської ОТГ, мені хочеться, щоб громада була дійсно згуртована. Щоб не було такого, що центральна садиба мала більше привілеїв. Я хочу, щоб жоден житель не був обділений увагою. Щоб все було відкрито, всі рішення, які прийматиме голова та депутати були відкритими, щоб не було недоступних сесій. Щоб люди й депутати були як єдине ціле. Жителі крайніх сіл не почувалися нікому не потрібними. У маленьких селах не буде супермаркету, але елементарні блага люди повинні мати. Тож, перш за все, маю на меті всіх згуртувати, –говорить Ірина Британ.
Ірина ознайомилася з усіма побутовими питаннями сіл майбутньої громади.
- У більшості люди хочуть комфортного існування в суспільстві. Щоб виходили на чисті й освітлені вулиці. Це перша проблема, бо там світла немає, там бур’яни ростуть, там аптеки немає. Хіба не можна вирішити ці питання, – задається Ірина.
Інвестиції – це не у фермера попросити…
Ірина вважає, що для того, щоб громада існувала, вона має бути забезпеченою, заможною. Тому для цього, пропонує залучати інвестиції.
- Читаю деякі звіти громад, пишуть: "ми залучаємо інвестиції". Виявляється вони беруть гроші у фермерських господарств. Ну, які ж це інвестиції? Інвестиції це трішки інакше, – пояснює Ірина Британ. – Це підприємства, які дають громаді податки та робочі місця. Це АЗС на території громади, це сонячні електростанції, це приводити великий бізнес на територію. А щоб наша громада була привабливою для інвестора, варто надавати преференції по податках на землю, наприклад, на п’ять років для підприємств, з якими домовимося про співпрацю.
І це якраз робота голови громади – спілкуватися з бізнесом, домовлятися, запрошувати на свою територію. Це має бути комунікаційна людина, всі ці якості має Ірина, тому їх буде легко знаходити розуміння з діловими людьми. Вона має досвід спілкування з людьми, домовлятися на взаємовигідних умовах. Вона має серед знайомих бізнесменів, з якими може вже вести перемови і обговорювала питання співпраці.
Окрім того, Ірина впевнена, що земля має залишатися в громаді.
- Про продаж землі моя думка, що земля – це не товар, яким можна торгувати наліво й направо. Землі, які належать громаді, надавати в першу чергу треба місцевим виробникам, підтримувати малий, середній та сімейний бізнес. Це стосується земель, які належать громаді (не паї). Для підтримки сімейного бізнесу на території громади можна залучати Європейські гранти та створити спеціальну програму співфінансування.
Комфортні умови для життя людей
Освіта й медицина – це питання, які болять людям, бо в умовах реформ ці сфери зазвичай найбільше страждають. Тому важливо правильні рішення приймати на місцях, у громадах.
- У рамках децентралізації держава ставить умови створювати опорну школу, вважаю, це необхідний крок. Опорна школа – це можливість залучення інвестицій з обласних та державних коштів. У рамках цієї програми можна створити у Брагинівській школі спортивну залу, а в Хорошівській – міні-стадіон з покриттям. Поліпшення умов навчання – можливість нашим дітям отримати якісну освіту у себе вдома і продовжити далі здобувати знання у вишах України і закордоном.
Вважає Ірина Британ, що збереження шкільних філій також мають бути в пріоритеті громади. Як і збереження існуючих амбулаторій, ФАПів, перезапуск ФАПу в Коханівці, в Осадчому облаштувати аптечний пункт. Це все – комфорт громади.
- Скільки ми живемо, в нас немає елементарного: того ж комунального підприємства, яке буде займатися усіма проблемами громади. Щоб люди не згукували фермерів сміття вивозити та сніг розгортати. Має бути комунальне підприємство та його філії в старостатах. Є ідея створити власне виробництво пелетів, придбати установку.
Лісосмуги треба чистити, та сама дорога на Осадче, а це матеріал для виробництва. Пелетами можна покрити витрати на опалення шкіл та дитсадків. Також комунальне підприємство – це робочі місця. Щоб вуличні лампи не депутат вкручував, а спеціалісти. Громада може долучатися до створення комфортних умов для життя людей: але зони відпочинку та парки (це не кілька дерев у рядок посаджених) мають створювати та доглядати спеціальні працівники, – говорить Ірина Британ.
Хочу показати, що є щось, окрім хліба
Дозвілля – це свого роду одна з частин підтримки молодого покоління, один з важелів, щоб молодь хотіла повернутися додому і працювати в рідному селі. Для цього варто підтримувати їх в культурі та спорті, у навчанні, стажуванні та достойному працевлаштуванні, щоб вони лишалися вдома. Щоб поменше виїжджали, побільше лишалися в селі і працювали на благо громади.
Вишенькою на торті або ж родзинкою програми Ірини Британ є туристична громада. Потенціал у громади багатий: лимани, кургани, природні джерела. Є ідея розвивати «Зелені садиби», коли люди самі можуть зустрічати гостей та надавати послуги готелю: нагодувати гостей, стати гідом – це заробіток для місцевих.
Є також давня мрія, яку Ірина планує втілити в життя громади.
- У селі Сонцево є гарна балка. Мрію зробити там гоночну трасу і проводити один етап Чемпіонату України. З нинішнім керівництвом сільради не вдавалося нічого втілити. Залучення інвестицій їх не хвилює. Мені хочеться зараз це реалізувати. На такі змагання з’їжджаються дуже багато людей, тут уже знадобиться «Зелена садиба». Всіх людей треба десь поселити і нагодувати. І запрошувати інші громади. Хочу показати нашим людям, що ще є щось, окрім хліба. Ралі насправді – це велике залучення інвесторів та учасників. Хочу реалізувати себе в цьому проекті і поділитися з людьми своїм життєвим досвідом, своїми напрацюваннями, ідеями. Думаю, разом нам все вдасться,– підсумовує Ірина Британ.
Є бажання, є ідеї, знає як їх реалізувати, розуміє, що треба робити, має потужну підтримку – це Ірина Британ – кандидатка на голову Брагинівську ОТГ. Виборці Брагинівської, Хорошівської, Олександропільської та Осадченської сільрад, у вас є шанс обрати гідного голову громади.
Не прогавте шанс!
