Голова Миколаївської сільської ради із гордістю розповідає про успіхи та досягнення своєї громади. Віктор Миколайович прагне, щоб жителі мали комфортні умови життя: діти відвідували затишні, оновлені дитячі садки, навчалися за новими сучасними технологіями у школі, усі мешканці отримували якісні послуги, не виїжджаючи із громади.
Голова громади разом з жителями бореться за чистоту в населених громадах: долучається до екологічних акцій, підтримує рух школярів «Школа без сміття». У громаді створено комунальне господарство, робота якого відчутно покращила умови проживання жителів. Проблеми із сміттям – болючі питання для кожного населеного пункту району. А у громаді це питання вирішили: організовано вивіз сміття від кожного двору. У Миколаївці трактор із працівниками збирає сміття двічі на тиждень, в інших селах громади – один раз.
У зимовий час не треба бити тривогу, коли випадає велика кількість снігу, – комунальники на варті і необхідна техніка вчасно виїде на дороги сіл.
Як налагодити роботу відвідних служб, голова громади дізнається із досвіду інших господарств, дослухається до порад.
- Цього року спробували ще один вид послуг для автобусу – наш транспорт возив жителів на відпочинок до моря в Урзуф. Ми розвінчали міф про збитковість утримання автобусу, – розповідає Віктор Одоєвцев. – За помірну ціну усі бажаючі (і не лише жителі громади) могли записатися на поїздку. Ми й не очікували такої популярності цієї послуги. Із липня у нас розписані поїздки – так багато було охочих поїхати нашим транспортом на море.
Це стало приємною новинкою для жителів, на море організовано їздили навіть цілими колективами.
Довгий час було актуальним питання водопостачання. Розміщення населених пунктів над шахтним видобутком призвело до зменшення води в колодязях, а інде води не було взагалі. Великими зусиллями, вкладенням немалих бюджетних коштів громади ця проблема поступово ліквідується. Встановлено водонапірні башти, проведено водогін, налагоджено підведення водопостачання до кожного двору.
- У першу чергу ми вирішуємо питання на приєднаній території, а потім на центральній садибі громади, – пояснює Віктор Миколайович. – Вирішили питання із водою у Мар’їній Рощі, у селі Русакове. І ось лише зараз дійшли до села Миколаївка. Водогін та водонапірну башту збудовано, придбано та вмонтовано сучасне електронне обладнання для роботи водогону. А ось будівництво водоочисної станції, як це вже зроблено в інших наших селах, доведеться відкласти на невеликий термін. Але така станція обов’язково буде збудована.
Працівники комунального підприємства – перші помічники у ремонтах будівель та приміщень на всій території громади. Старости краще знають стан у своїх округах, пропонують об’єм робіт, порадившись із депутатами, заздалегідь замовлять допомогу фахівців. Роботи на території громади вистачає: ремонтуються школи, дитячі садки, пункти здоров’я, Будинки культури та клуби.
головний інженер
- Багато роботи у комунальників влітку, – розповідає головний інженер. – А до всього додається ще й боротьба із бур’янами – обкошування території сіл. Використовували техніку, трудилися наші працівники косами. Ми відчуваємо свою відповідальність перед жителями громади, адже від нас залежить чистота, порядок на території громади, охайний вигляд оновлених та відремонтованих будівель.
Велику увагу у громаді приділяють розвитку культури: громадяни мають право на змістовне дозвілля. Тому ремонтуються приміщення сільських клубів, встановлюється економне опалення. Вирішується питання про відновлення роботи клубу Катеринівки. Його планують відновити як Народний дім. Це буде своєрідний центр для відпочинку, проведення масових заходів, тут помістять поштове відділення і медпункт.
У Будинку культури оновлено приміщення бібліотеки. Завідувачка бібліотеки Любов Федоренко розповідає:
- Сучасна бібліотека – це не книгосховище, це сучасний простір спілкування. Центральну кімнату переоблаштували в сесійну залу із новітніми мультимедійними засобами. Тут не лише місце для зібрання депутатів громади, а й місце для проведення конференцій, тренінгів, дискусій. А стіни цієї зали призначені для книжкових виставок та огляду новинок літератури.
Любов Григорівна – голова ветеранів Миколаївської громади. Вона радо розповідає, що у громаді шанують людей похилого віку, які віддали роки свого життя задля розквіту нашого краю. Віктор Миколайович відгукується на ініціативу ветеранської організації і допомагає втілювати їх.
Для людей похилого віку відкрито навчання: усі бажаючі можуть опанувати комп’ютерні технології на рівні користувача.
Проходять заняття й для тих, хто бажає вивчити англійську мову. Уроки для дорослих на громадських засадах веде вчитель Миколаївської ЗОШ Вікторія Безверха.
Турбуються у громаді про здоров’я мешканців. Сучасний медичний центр у селі Миколаївці до послуг усіх жителів. Сімейні лікарі виїжджають згідно з графіком до своїх пацієнтів у села та ведуть прийоми у пунктах здоров’я.
Затишний квітучий куточок у центрі села – територія навколо медичного центру. Наразі йдуть роботи по облаштуванню та налагодженню роботи денного стаціонару.
Нещодавно у приміщенні колишньої амбулаторії розпочав свою роботу сучасний стоматологічний центр. Тепер жителям не треба їхати за тридев’ять земель, щоб лікуватися. Голова громади пишається таким сучасним медичним комплексом, де можна подбати про власне здоров’я.
У промові сільського голови про кроки становлення, проблеми й успіхи відчувається зацікавленість усіма сферами діяльності і бажання їх покращувати й удосконалювати.
Але найголовніше, вважає Віктор Миколайович, повинні пройти зміни в свідомості людей.
- Мене дуже бентежить, навіть обурює, байдужість людей, небажання працювати заради спільної справи. Велика частина населення мислить ще тими «радянськими» категоріями і вважає, що всі блага для них повинен створити хтось. Звикли критикувати владу та всіх, хто працює. А свого варіанту не пропонують, не шукають кращого виходу. Так, звичайно, легше. Обурює й те, що люди не звикли платити, хочуть мати все безкоштовно. А за це «безкоштовно» хтось платить. Плата за послуги – це заробітна плата працівникам, використання техніки, матеріалів, пального. Нещодавно у Васильківському у розмові із жителями почув невдоволення, що за каналізацію треба платити 14 грн на місяць. Обурювалася молода особа.
Вона почала мені розповідати, як було добре жити, коли була Васильківська птахофабрика. Запитав: «Шановна, а скільки ж Вам років?» – «Мені 22!» – відповіла. «Мені, – говорю я їй, – за 40. Я птахофабрику пам’ятаю уже в ті часи, коли вона почала руйнуватися. Так звідки ж Ви знаєте, що і як було?!» –«Бабуся розповідала». Це аргумент, звісно! Слухати спогади бабусі треба, а жити – у своєму часі і мислити по-новому. 14 гривень на місяць – це багато?! А скільки коштує пачка цигарок? А пляшка пива? То чи багато 14 гривень за те, що працівники комунгоспу обслуговують систему каналізації в селищі? Боляче за таке ставлення! Удвічі боляче чути це від молоді.
Тому й бореться насамперед голова громади за молодих, за нове мислення. Віктор Миколайович буває часто в громадах України, краще із досвіду привозить додому, обговорює із однодумцями, втілюють те, що підходить для свого краю. За досвідом відправляє працівників сільської ради, культури, освіти.
- У моїй громаді повинно бути усе найкраще! – любить повторювати Віктор Одоєвцев. – Краща школа, краща лікарня! Наші жителі варті найкращого!
І хоча говорить це із усмішкою, ніби напівжартома, та чується у цих словах гордість за громаду, енергія й бажання активно працювати далі, не зупинятися.
«Моя Миколаївка», «моя школа», «моя громада» …
А чи часто ми чуємо від очільників такі фрази: моє село, мій район?
Адже у цьому й заключається суть посади очільника, керівника – відчувати свою відповідальність на такому глибокому рівні, щоб вболівати за свою громаду та його жителів так, як за власний дім та власну родину.
